Вірші про єдність україни

Александра Воропай

Все частіше у спину: «Ти ж дівчина,
А не мрієш про квіти й Америку!»
Я люблю батьківщину скалічену,
На таких у вас кажуть «бандерівка»..

Цього року всі ходять у синьому,
Та в повстання два інші відтінки.
Я з дитинства її бачу сильною —
Україну — нескОрену жінку

Головне — залишитись людиною
Там, де можуть убити й за слово.
Незалежність вже стала примхливою —
Вона хоче коктейлів і крові.

І, насправді, це всіх нас стосується,
Навіть тих, кому «так нецікаво».
Де майбутнє зі смертю цілується,
Там народиться сильна держава…

В єдності – сила народу, Боже, нам єдності дай…

Щодня я чую ці слова, чудові, небуденні,

І вірю, що за них нема дорожчих слів для мене.

“Боже, Великий, Єдиний, нам Україну храни…

В єдності – сила народу. Боже, нам єдності дай…”

Казав чоловік: мені не бачити сонця,
І дітей зустріну лиш біля могили.
У тілі моєму – свинець і стронцій¸
Але смерть мене не зупинила.

Його питали: якого чорта?!
Чому тобі не сиділось вдома?
Ти ж ніби людина другого сорту,
Тебе ж роками борола втома?

А він на це: страх пече і душить,
І від безсилля мене все боліло.
Крім зброї, у нас є мрії і душі.
Людина складається не тільки з тіла.

Режим стріляє в потилиці й спини,
Убивають людей мисливські гвинтівки.
А все, що ми можем – палити шини.
Україна бере початок з бруківки.

Цвітуть на Майдані смерті тюльпани,
Тріпочуть на вітрі криваві знамена,
Вогонь облизує трупи і рани.
Україна бере початок із мене.

І знов питали: як снайпер поцілив,
Як куля знайшла тебе в тьмі вечоровій?
Він відповідав: Я приїхав із Сміли.
В мене серце світиться від любові.

Я не був героєм і хотів лише жити,
Але пульс зупинився від пострілу ката.
Навіть мертвим я не покину битву,
Я й з неба вам буду допомагати.

Лиш не зупиняйтесь, вставайте, боріться,
Не може тривати вічно облога!
Нас не зупинить жодна міліція,
Єдиний наш вихід – це перемога!

Говорил человек: мне не видеть солнца,
И детей встречу лишь у могилы.
В теле моем — свинец и стронций¸
Но смерть меня не остановила.

Его спрашивали: какого черта ?!
Почему тебе не сиделось дома?
Ты же вроде человек второго сорта,
Тебя же годы боролась усталость?

А он на это: страх печет и душит,
И от бессилия меня все болело.
Кроме оружия, у нас есть мечты и души.
Человек состоит не только из тела.

Режим стреляет в затылке и спины,
Убивают людей охотничьи винтовки.
А все, что мы можем — курить шины.
Украина берет начало из брусчатки.

Цветут на Майдане смерти тюльпаны,
Трепещут на ветру кровавые знамена,
Огонь облизывает трупы и раны.
Украина берет начало с меня.

И снова спрашивали: как снайпер попал,
Как пуля нашла тебя во тьме вечерней?
Он отвечал: Я приехал из Смелы.
У меня сердце светится от любви.

Я не был героем и хотел только жить,
Но пульс остановился от выстрела палача.
Даже мертвым я не покину битву,
Я и с неба вам буду помогать.

Только не останавливайтесь, вставайте, боритесь,
Не может продолжаться вечно осада!
Нас не остановит ни милиция,
Единственный наш выход — это победа!

оформлении интерьера своими руками

Новинки атомобилей обзоры и тесты