Реферат Марк Твен - великий улюбленець дітей (інсценування з творів та КВК за мотивами творчості ) Том Сойєр і Гекльберрі Фінн, зійшовши


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
Марк Твен - великий улюбленець дітей (інсценування з творів

Реферат на тему:

Марк Твен - великий улюбленець дітей (інсценування з творів та КВК за мотивами творчості )

Том Сойєр і Гекльберрі Фінн, зійшовши зі сторінок творів видатного американського письменника Марка Твена, продовжують жити поруч із своїми однолітками. Книгами про цих літературних героїв зачитуються діти. Образи веселих розбишак захоплюють і дорослих, повертаючи їх у країну дитинства.

Видатний російський письменник Л.М.Толстой говорив про письменників-гумористів: “Є три сорти оповідачів смішного: нижчий сорт – це ті, котрі під час своєї розповіді сміються, а слухачі не сміються; середній сорт – це ті, котрі самі сміються, і слухачі теж сміються; вищий сорт – це ті, котрі самі не сміються, а сміються тільки слухачі”. Марк Твен – майстер сміху, майстер найвищого сорту.

На одній карикатурі столітньої давності, де зображені відомі оповідачі смішного, Марк Твен представлений у костюмі блазня. Відвідувачі таких “лекцій”, а заодно і читачі справді сприймали Твена просто як гумориста. Ось який випадок трапився з Марком Твеном одного разу.

Зустрічаючись з читачами, письменник розповідав багато смішних історій, веселив аудиторію. У невеличкому містечку він гуляв вуличками перед виступом. Його зупинив перехожий і розповів про свого дядька, який ніколи не сміється, навіть не усміхається. Марк Твен запропонував привести дядька на його лекцію.

Ввечері молодий чоловік і його дядько сиділи в першому ряді. Письменник намагався тримати їх в полі зору. Він розповів кілька смішних історій. Зал сміявся, а знайомий ні разу не усміхнувся. Тоді Марк Твен згадав найсмішніші історії. Зал заходився від сміху, а вираз обличчя літньої людини не змінився. Нарешті знесилений оповідач покинув сцену. А через деякий час розповів другові цю історію.

- О, сказав друг, - не хвилюйся. Я знаю цього старого. Уже багато років він абсолютно глухий. Якщо вже глухого привели на виступ, то родичі надіялись, що сміх Марка Твена і хвору людину зцілить.

Книга “Пригоди Тома Сойєра” теж проникнута гумором. Оптимізм Тома Сойєра, його веселість передається читачеві і створює загальний життєрадісний настрій. Сміх Марка Твена – це потік бурхливої та веселої енергії. Письменник повчає читачів, сміючись над вадами людей і недоречностями їхнього життя. Його гумор спрямований на подолання всього, що заважає людині.

Марк Твер колись писав: “Можна смішити читача, але це пусте заняття, якщо у глибині книги не лежить любов до людей. Багато хто не розуміє, що від гумориста вимагається такої ж здібності бачити, аналізувати, розуміти, як і автора серйозних книг... Тільки той гумор буде жити, що виростає із правди життя”.

Інтерв’ю з Марком Твеном

30 листопада 1835 року холодної сніжної ночі в дерев’яному будиночку у сільці Флорида (штат Міссурі Джейн Лептон, дружина Джона Маршалла Клеменса, подарувала життя Семюелю Ленгхарну Клеменсу, що навіки прославить і свою сім’ю, й Америку як великий сатирик і гуморист своєї епохи.

Шановний Марк Твен завітав до редакції нашого журналу і готовий дати інтерв’ю.

  • Марк Твен – ваш літературний псевдонім. Що він означає?
  • Марк Твен – тобто “мірка-два!” Цей вислів у річковиків Міссісіпі означає глибину, достатню для безпечного плавання суден.
  • Чи правда, що в селі вважали вашу матір жінкою, яка досягла всього, чого забажає?
  • Так, я вдячний своїй матері за те, що вона не тільки подарувала мені життя, а й наділила великою енергією та оптимізмом. Ці якості допомогли мені вистояти і не втратити себе у складному і суперечливому світі. Моя мати навчила мене бути людиною. У неї було маленьке тендітне тіло, але велике серце – таке велике, що і чуже горе, і чужі радощі знаходили в ньому відгук і притулок.
  • Поділіться, будь ласка, своїми ранніми спогадами.
  • Перші мої маленькі спогади беруть початок у містечку Ганнібал, куди переїхали батьки. Батько завжди шукав якесь ілюзорне золото, а мати ледве-ледве зводила кінці з кінцями.
  • Яким було життя у Ганнібалі?
  • Усі хлопчаки в Ганнібалі більше, ніж гроші, цінували мармурові кульки, ключі, навіть якщо вони нічого не відмикали, грудочки цукру, яблука, цирк і вихідні, коли не треба було ходити до школи. І всі діти почували себе справді щасливими, коли до містечка прибував пароплав, а вони уявляли себе моряками, піратами або розбійниками.
  • Що було вашим найбільшим захопленням у містечку?
  • Найбільшим моїм захопленням, як і всіх хлопців, була річка Міссісіпі. На ній було справжнє життя. Як хотілося тоді розпочати далеку подорож по Міссісіпі, щоб вона віднесла мене далеко-далеко, щоб відчути себе по-справжньому вільним і побачити великий і таємничий світ.
  • Чи пам’ятаєте ви свою найзаповітнішу мрію?
  • О, звичайно. Я хотів стати моряком, надягти білу форму юнги чи засмальцьовану куртку механіка, підперезатися шкіряним ремінцем, і коли-небудь пройтися вулицями Ганнібала ходою лоцмана.
  • Чи здійснилася ваша мрія?
  • Так. Я став лоцманом.
  • Хто вперше висловив припущення про автобіографічний характер “Пригод Тома Сойєра”?
  • Це була моя 13-річна дочка Сюзі. Саме тоді вона почала писати мою біографію.
  • Чому ви вагалися з вибором адресата повісті?
  • Бо це книга і для дітей, і для дорослих Діти – це зосередження всього здорового. Чистого і світлого. А дорослим не завадить іноді про це нагадати.
  • У передмові до повісті “Пригоди Тома Сойєра” ви писали, що Том Сойєр був комбінацією характерів 3-х хлопчаків. Хто ж ці троє?
  • Це я, мій шкільний товариш Віллі Боуен і Томас Сойєр Співі з міста Шоунітауна, з яким я познайомився пізніше. Томас Сойєр Співі розповідав мені про свої пригоди, навіть намагався писати про них, але з того нічого не вийшло, і йому довелося стати фермером.
  • У вас багато гумористичних творів. Чому?
  • Так. Тому що вірю у гуманну місію сміху. У такий спосіб я критикував негативні сторони дійсності у моїй країні, бо хотів бачити її кращою.
  • Як ви сприйняли відзнаку вашої праці у 1901 році?
  • У 1901 році я одержав почесний ступінь доктора красного письменства від Єльського університету. У наступному році – почесний ступінь доктора права від Міссурійського університету. Я дуже пишався цими званнями. Для людини, яка у 12 років покинула школу, визнання мого таланту ученими мужами знаменитих університетів було дуже приємно.
  • Дякуємо за цікаву розмову.

Літературні герої - “візитна картка” письменника

Інсценування. Том і Гек із лопатами і мішками збираються шукати скарб.

Гек. А де будемо копати?

Том. О, та де завгодно!

Гек. Хіба скарби закопують абиде?

Том. Ну певно, що ні, Геку. Їх треба шукати в особливих місцях: часом десь на острові, часом у трухлявій скрині під сухим деревом, але здебільшого – під підлогою старих будинків, у яких тиняються привиди.

Гек. Хто їх там закопує?

Том. Розбійники, хто ж іще? А ти думав – директори шкіл?

Гек. Звідси мені знати?... Якби я мав скарб, то не закопав би його, а тратив би гроші і жив собі на втіху. Томе, а як ти знатимеш, де копати?

Том. Треба попробувати під усіма деревами, а потім – під старим будинком.

Гек. Є, Томе, так нам доведеться копати ціле літо.

Том. То й що? Ану ж як ти знайдеш мідний казан із сотнею доларів або трухляву скриню, повну діамантів?

Гек. О, навіщо ж мені діаманти? Цур, ти віддаси мені сотню доларів, а тих діамантів я не хочу.

Том. Гаразд, та я б на твоєму місці діамантами не розкидався, бо деякі коштують і по двадцять доларів. Та хіба ти ніколи не бачив діамантів. Геку?

Гет. Та начебто не пригадую.

Том. Ой, у королів же їх цілі купи!

Гек. Та я ж і короля жодного не бачив.

Том. Та у Європі є їх тьма-тьменна! Якби ти поїхав туди, то побачив – так скрізь і шастають.

Гек. А чого вони шастають?

Том. Просто я хотів сказати. Що їх так багато. Слухай, Геку, а якщо ми знайдемо скарб, що ти зробиш зі своєю половиною?

Гек. Ну, я щодня купуватиму собі солодкий пиріжок і склянку шипучки, а ще ходитиму в кожен цирк, який приїде. Будь певен, житиму ого як! А ти що робитимеш зі своїми грішми. Томе?

Том. Куплю новий барабан і меч, щоб був, як справжній, червону краватку, цуценя – бульдога, а тоді оженюся.

Гек. Оженишся?!... Та чи ти здурів? Ти б подивився на моїх батечка і матінку, як вони билися!

Том. Це мене не лякає. Я оженюся на такій, що не буде битися.

Гек. Та як же її звати. Томе?

Том. Я тобі скажу іншим разом, не тепер.

Гек. Не хочеш, як хочеш. Тільки якщо ти оженишся, я ж зовсім сам-один.

Том. Не зостанешся. Ти прийдеш і житимеш у мене. Ну а тепер уставай і ходімо копати.


СкачатиСкачати: Марк Твен - великий улюбленець дітей (інсценування з творів


Схожі реферати:
  • Екологічні проблеми Карпат (реферат)
  • КОНТРОЛЬНА РОБОТА Діяльність та її структура Основні положення щодо вивчення складу діяль­ності сформульовані С. Л. Руб
  • РПС. Регіональні аспекти розвитку та розміщення нафтової промисловості Росії (курсова)
  • Iдея служiння митця народовi в новелi Михайла Коцюбинського "Intermezzo" Михайло Коцюбинський - письменник, який подарув
  • Сучасні аспекти амбулаторного лікування запалення статевих органів жінок(реферат)
  • Установчі документи підприємства. Вивчення ринку та аналіз потреб покупців.Суть кадрової політики в організації. Завдання кадрової політики. Забезпече
  • Кенія (економіко-географічна х-ка) (реферат)
  • Типи відношень між поняттями (Реферат)
  • Дисциплінарне стягнення: порядок накладання, оскарження та зняття Заходи дисциплінарного стягнення, що
  • Реферат на тему: "Природа ісламу. Його основні положення" Загальний огляд ісламу Іслам одна з трьох ( нарівні з




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.039071