Реферат КУРСОВА РОБОТА на тему: Художній образ в хореографічному мистецтві ПЛАН Вступ І. Хореографія як вид мистецтва.


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
КУРСОВА РОБОТА на тему: Художній образ в хореографічному мис(№2)Талант балетмейстера складається із багатьох компо

Балетмейстер повинен мати не тільки спеціальну хореографічну освіту але і здібності до цього виду діяльності.

Талант балетмейстера складається із багатьох компонентів: це перш за все добре розвинута фантазія, здатність мислити хореографічними образами і придумувати велику кількість різноманітних танцювальних композицій. Балетмейстер повинен вміти розуміти, відчувати і відтворювати рухи, жести, пози які притаманні самим різним характерним персонажам. Він повинен мати виразне тіло і обличчя.

Крім того. йому необхідно володіти прекрасною. Зоровою пам’яттю і гострим зором, який здатний находити помилки танцюристів. Око балетмейстера, як об’єктив фотоапарату повинно точно зафіксувати сцену чи танець, так як вухо композитора чи диригента контролює гру оркестра.

Музичний слух, почуття ритму дадуть йому можливість працювати над музичним твором запам’ятати його так. щоб при створенні хореографії, він міг подумки його проспівати. Балетмейстер – творець великих хореографічних творів – повинне мати знання і здібності режисера, постановника драматичного цільного спектаклю. Всі ці якості заложені в природі людини, розвиваються не зразу, а шляхом навчання і тренувань.

Балетмейстер являється організатором всього творчого життя балетної трупи. Він оприділяє її ідейну і художню направленість.

Балетмейстер – не тільки художній. Але й ідеологічний керівник трупи, її вихователь. Від зрілості світогляду балетмейстера залежить репертуар колективу.

А якість репертуару? Новер застерігав балетмейстерів: “ніколи не являйтесь на репетицію з головою, забитою комбінаціями фігур, забуваючи про здоровий глузд, проникність своїм сюжетом і уява ваша підігріта творчим натхненням підкаже вам підходящі малюнки танців, рухів і жестів. В ваших картинах появляться тоді вогонь і сила. Вони будуть правдиві, якщо самі ви будете схвильовані і захоплені образами, який збираєтесь відтворити.

Доведіть вашу любов до мистецтва до пристрасного одухотворення. Створити щось прекрасне і вагому можна лише тоді, коли серце ваше буде наповнене хвилюванням, коли душа ваша буде розчулена, а уява окутана вогнем”.

Тому, він напряму зв’язаний з виконавцями його твору – артистами балету.

Артист балету – це теж майстер, художник, який творить образ. Незалежно від того. чи являється артист балету солістом, чи виступає в кордебалеті, він не може тільки механічно виконувати рухи які задачі балетмейстером. Він повинен бути його співавтором.

Артист балету створює засобами танцю живі людські образи. Адрес балетмейстер йому показує і показує те, що він придумав, а глядач знайомиться з цим твором через виконавську творчість. Тому, від ступені таланту і творчого відношення артиста до своєї праці залежить дуже багато. Талановитий артист. Захоплений новою партією, своїм виконанням збільшує її значимість і на оборот, нездібний або є байдужий – все може звести нанівець.

В чому ж заключається творчість артиста балету? Специфіка творчості артиста балету заключається в тому, що думки, почуття, переживання свого героя, він відображає без допомоги людської мови; рухами тіла, жестами рук, мімікою обличчя. Мовою тут являється танець. Від ступені його наповнюваності змістом залежить сила його виразності.

Немаловажну роль відіграють і природні дані артиста балету. Потрібно володіти цілим комплексом фізичних і духовних якостей: гармонічною будовою тіла, міцним здоров’ям, витривалістю, артистизмом, мати музичний слух і прекрасне почуття ритму, вірно відчувати і виразно передавати на сцені музично-хореографічний образ вловлювати і втілювати зміст музики, ї найтонші нюанси. Без почуття ритму не може бути синхронності музики і танцю, їх єдності. Крім того. артист балету повинне володіти доброю музикою і зоровою пам’яттю, мати тонкий слух і гострий зір, адже музика допомагає засвоювати танець, хореографічні образи, танцювальні рухи.

Професійна майстерність артиста складається з зовнішньої і внутрішньої техніки артиста.

Зовнішня техніка артиста – це вміння грамотно виконувати всі рухи, з яких складається танець, як класичний, так і народно-сценічний. Техніці класичного і народно-сценічного танцю навчають в хореографічному училищі, але вона вдосконалюється на протязі всього часу роботи артиста на сцені.

Але одного фізичного виховання для артиста балету недостатньо. Він повинен обов’язково стати артистом. Тобто не тільки навчитись добре танцювати але й уміти правдиво зіграти на сцені, створити образ. А для цього йому прийдеться вчитись – вчитись акторській майстерності. Так що поряд з технікою зовнішньою, яка характеризується вмінням виконувати всі тяжкі па, артисту балету необхідно володіти і технікою внутрішньою – акторською майстерністю.

Що ж таке внутрішня техніка артиста? Це перш за все вміння керувати своїми думками і почуттями, вміння наповнювати ними рухи, жести і пози. Внутрішня техніка – важливий елемент мистецтва перевтілення артиста. Мало встати в красиву і правильну позу, наприклад – аребсек. Саме по собі поза ще ні про що не говорить. Справжнє мистецтво починається лише тоді коли поза наповнюється внутрішнім світлом людського почуття - радості, щасті, гордості.

Як все-таки проходить процес проникнення у внутрішній світ героя, образ якого артист збирається втілити?

Перш за все, він повинне уяснити собі, які думки, почуття і переживання володіють героєм в період його сценічного життя, повірити в те, що інших бути не може. Він повинен вчитись в них настільки, щоб вони стали його власники думками і переживаннями. Всі почуття заложені в самій людині. Треба тільки вміти визвати до життя необхідні: розбудити їх, якщо вони сплять. В цьому і заключається завдання балетмейстера – педагога в роботі над створенням хореографічного образу.

Чи хвилюються артисти перед виступом?

Ще й як! Ми, балетмейстери, повинні розуміти, що хвилювання хвилюванню – різниця. Одна справа, коли артистом володіє страх перед виходом на сцену, невпевненість в своїх технічних можливостях. І зовсім інше, коли артист схвильований радісним передчуттям натхненої творчості. Які ж причини того чи іншого стану?

При піднятий настрій, радісна схвильованість при великій напрузі всіх сил буває, коли артист добре підготовлений до виходу на сцену, продумав свою роль, накопичив емоції, які він повинен передати глядачам – такий стан мобілізує сили виконавця, організує його думки і почуття. Вони стають більш гостріше і слухняніше його волі. Хвилювання. Яке викликане почуттям страху, навпаки лишає артиста сил фізичних і духовних – ноги стають важкими, а коліна згинаються. Про які танці може йти мова, коли артист виходить на сцену з перекошеним від страху обличчям?

Подібне хвилювання може бути з двох причин:

Перша – погана підготовка танцюриста до виступу, друга – поганий стан нервової системи.

Зрозумівши причину, балетмейстер повинен допомогти танцюристу; боязкого потрібно підбадьорити, внушити впевненість в свої сили, лінивого – заставити більше працювати. Нерви ж необхідно лікувати.

Натура справжнього артиста – це чутливий інструмент. До кожного потрібен індивідуальний підхід. Балетмейстер – це не тільки творець художнього меру, а й ще керівник і організатор роботи в колективі, а тому мусить бути вимогливим, самовідданим і тримати дисципліну в колективі.

А ще має бути не байдужим до того. що робить і своїм прикладом, своїм ентузіазмом розпалювати серця молодих виконавців і вести послідовно до вершин професійної майстерності.

Прикладом такого служіння хореографії був П.П.Вірський – талановитий балетмейстері директор, реформатор українського танцю і художній керівник Державного заслуженого академічного ансамблю танцю України. Він лишив нам у спадщину багато високохудожніх творів і прославив Україну на весь світ. Митець з великої букви, він вражав своїм розмаїттям балетмейстерського таланту. І палітрі колективу яскраво мінилися барви численних хореографічних жанрів, візерунки українських народних танців і танцювального мистецтва інших народів. Уся ці райдуга танцювального мережива спліталася у пишну гірлянду хореографічної творчості.

“Подоляночка”, “Рукодільниці” “Плескач”, “Хміль” “Сестри” – все це постановки з різноманітними образами, стилістикою, з жанровими та лексичними відтінками. Разом з тим їх єднає те, що в усіх трьох мініатюрах владно панує поетичний і ніжний сучасний український танок. Саме широкі й натхненн героїчні хореографічні полотна перейняті високими поетичними узагальненнями дали свого часу підстави назвати П.Вірського істинним поетом танцю.

Майже півстоліття не сходить зі сцени іскрометний “Повзунець”, “Ляльки”, “Чумацькі радощі”, “Запорожці”. Фінальний “Гопак”, що став візитною карткою ансамблю дивує і захоплює калейдоскопом віртуозних чоловічих трюків і ніжністю і душевністю жіночих партій і викликає бурхливі овації у найбільших концертних залах планети.

Творіть П.Вірського синтезувала досягнення декількох поколінь українських хореографів сфері сценічної інтерпретації народного танцю. Він завжди спирався на традиції, але традиції сприймав творчо, збагачуючи їх досвідом фахового класичного танцювальника і талановитого багатопланового хореографа. Уряд високого оцінив невтомну працю хореографі і присвоїв йому звання народного артиста СРСР, лауреата Державної премії СРСР і Державної премії УРСР ім. Шевченка.

ВИСНОВКИ

В своїй роботі я детально дослідила шляхи створення художнього образу в хореографії. І зрозуміла, що художній образ створюється на конкретну музику з розвиненою драматургією, яка виразно підчеркує характерні і національні риси даного персонажу.

Його дія підпорядкована ідеї номеру і будується за законами драматургії. Створюється хореографічний образ завдяки тісній взаємодії музики, малюнку, хореографічного тексту і професійній майстерності виконавців і доповнюється допоміжними засобами танцю; костюмом, гримом, атрибутикою, світловим і шумовим оформленням.

Злиття музичного і хореографічного образів дає цілісний художній образ в хореографії, вносять поетичний зміст і інтонацію.

Іще я зрозуміла, що фантазі, уява, талант балетмейстера, як постановника, репетитора, вихователя і організатора відіграє чи не найголовнішу роль у створенні хореографічних творів. А тому треба вчитись, вчитись і ще раз вчитись на кращих зразках хореографічного мистецтва, які талановито створював і творчо розвивав видатний балетмейстер нашого часу П.П.Вірський.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Ельяш Н. Образы танца «Исскуство» М. 1970.
  2. Захаров Р. Искусство балетмейстера – «Искусство» М. 1954.
  3. Новер Ж.Ж. Письма о танце и балетах. С. 91.
  4. Захаров Р.В. Записки балетмейстер М. 1976. 181 с.
  5. Захаров Р. Сочинение танца – «Искусство» М. 1983 . 10-12 с.
  6. Смирнов И.В. Искусство балетмейстера – Просвещенике М. 1986 г. 110-115 с.
  7. Боримська Г.В. Самоцвіти українського танцю – “Мистецтво” К. 1974. 135с.

СкачатиСкачати:КУРСОВА РОБОТА на тему: Художній образ в хореографічному мис(№2)Талант балетмейстера складається із багатьох компо


Схожі реферати:
  • Громадсько-політичні об'єднання та рухи, основні риси (контрольна)
  • Михайло Лермонтов, життя і творчий шлях (реферат)
  • Загальна характеристика господарських товариств (реферат)
  • Азимутальна картографічна проекція, її побудова і використання Картографічна проекція – це спосіб відображення сферичної
  • Технології навчання (пошукова робота)
  • Ф.Г.Яновський - видатний вчений медик (реферат)
  • Черкаська область – економічний потенціал району
  • 1. Що називають країною, державою, територією. 2. Що таке унітарна держава, федерація, конфедерація, унія (контрольна)
  • Учасники промислового ринку та їх взаємодія На промисловому ринку продаж і закупівля товарів виробничого призначення здійснюються здебільшо
  • Суть та види відтворення (реферат)




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.032852