Реферат Вексель в платіжному обороті.


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
Вексель в платіжному обороті.

Вексель в платіжному обороті.

  1. Правові засади застосування векселів в господарському обороті України.

Весксельний обіг в Ураїні здійснюється згідно з Постановою Верховної Ради України від 17.06.92 р. №2470-XII “Про застосування векселів у господарському обороті України” на засадах Однакового закону про переказний і простий вексель, прийнятого Женевською конференцією 1930 року. Цей закон застосовується в Україні у вигляді “Положення про переказний і простий вексель”, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. №104/1341.

Таким чином, Україна належить до кола країн, що утворюють женевську систему вексельного права (до цієї системи входять країни, які або керуються Однаковим законом про переказний і простий вексель з можливими змінами щодо своєй специфіки, або використали цей закон як зразок для національного господарства).

Іншу значну систему вексельного права утворюють країни англоамериканського права: Великобританія, де діє Закон про переказні векселі 1882 року, США, де використання векселя передбачається Однаковим Торговельним Кодексом 1962 року, і країни, законодавство яких базується на англо-американській системі права.

Окрему групу утворюють країни, вексельне законодавство яких не належить до жодної з двох основних систем права і не базується на якомусь одному, спільному для всіх цих країн, законі.

Зазначене групування країн за специфікою вексельного господарства до певної міри відіграє позитивну роль, коли справа стосується економічної інтеграції. Підприємцям з країн, що входять до однорідної за законодавством групи, легше використовувати вексельні зобов′язання в розрахунках із зарубіжними партнерами.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов′язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векследержателю).

Векселі бувають прості і переказні.

Простий вексель вміщує такі реквізити:

  • назву - “простий вексель”;
  • просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;
  • зазначення строку платежу;
  • зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;
  • назву того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;
  • дату і місце складання векселя;
  • підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказний вексель вміщує такі реквізити:

  • назву - “переказний вексель”;
  • просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму;
  • зазначення строку платежу;
  • назву того, хто повинен платити (платника);
  • зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;
  • назву того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;
  • дату і місце складання векселя;
  • підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Документ, в якому відсутній будь-який із зазначених вище реквізитів не має сили векселя, за винятком таких випадків:

  • вексель, строк платежу в якому не вказаний, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред′явленням;
  • при відсутності особливого зазначення, місце, позначене поруч з назвою платника (місце складання документа - для простого векселя), вважається місцем платежу, і разом з тим, місцем проживання платника (векселедавця - для простого векселя);
  • переказний вексель, у якому не вказано місце його складання, вважається підписаним у місці, позначеному поруч з назвою векселедавця.

Керуючись вимогами Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”, Кабінет Міністрів України і Національний банк України спільною постановою від 10.09.92 р. №528 затвердили Правила виготовлення і використання вексельних бланків.

І хоча в назві йдеться лише про бланки, ці Правила визначають також основні умови випуску та обігу вексельних зобов′язань. Серед них такі:

  • використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами і авалістами можуть тільки юридичні особи - суб′єкти підприємницької діяльності, що визначаються такими відповідно до чинного законодавства України;
  • векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України;
  • вексель підписується керівником і головним бухгалтером юридичної особи та завіряється печаткою.
  • Вексельні бланки купуються підприємствами в комерційних банках України. Під час придбання вексельних бланків покупці в обов′язковому порядку, крім вартості бланку, сплачують державне мито за кожен бланк у розмірі 10 відсотків від неоподаткованого мінімуму доходів громадян, якщо інше не передбачено законодавством України. Державне мито зараховується в доход Державного бюджету України.
  • Видача та індосамент векселів за межі України не допускаються.

На зміст другого підпункту слід звернути особливу увагу, оскільки він означає, що суб′єкт підприємницької діяльності - резидент України не має права виписувати вексель або передавати його на користь суб′єкта підприємницької діяльності - нерезидента України.

Питання можливості виставлення векселя на користь нерезидента також розглядається статею 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (від 23.09.94 р. №185/94-ВР), згідно з якою резиденти - імпортери продукції мають право виписувати векселі на користь нерезидентів - постачальників.

Таким чином має місце певна законодавча колізія, коли два нормативних документи частково суперечать один іншому. Виходячи з цього проблема виглядає таким чином, що:

Резидент України може виписувати простий вексель на користь нерезидента у разі укладення з ним імпортного контракту щодо поставки товарів (робіт, послуг). При цьому індосамент векселів на користь нерезидентів не передбачається.

Під час всіх інших зовнішньоекономічних розрахунків, зокрема, за фінансовими зобов′язаннями, видача та індосамент векселів за межі України не допускаються.

  1. Порядок розрахунків за допомогою векселів.

2.1. Видача векселів.

Підставою для видачі векселя є договір на поставку (продаж) товарів (здійснення робіт, надання послуг), що підтверджує “товарність” векселя.

Комерційні банки мають право приймати векселі в погашення наданого кредиту.

Слід мати на увазі, що згідно із статтею 220 Цивільного кодексу України у разі заміни за згодою сторін одного зобов′язання (договір на поставку товарів, виконання робіт, надання послуг) іншим (зокрема, векселем) перше зобов′язання втрачає силу. Тобто єдиним дійсним зобов′язанням залишатиметься вексель і тому слід уважно ставитись до дотримання усіх процедур, пов′язаних з обігом векселів.

  1. Заповнення векселів.

Вексельний бланк друкованим і недрукованим (читабельним) способом.

Сума платежу за векселем обов′язково заповнюється цифрами та літерами.

Вексель підписується керівником і головним бухгалтером юридичної особи та завіряється печаткою.

Згідно з Правилами виготовлення та використання вексельних бланків суб′єктами вексельних відносин є тільки юридичні особи. Підпис на векселі складається з підписів керівника і головного бухгалтера юридичної особи і має бути завірений печаткою. Структурні підрозділи юридичних осіб (зокрема, філії комерційних банків) також мають право здійснювати підписи на векселі, яке надається їм окремим дорученням (з належним оформленням) головного підрозділу юридичної особи.

Будь-який підпис на векселі, що не відповідає цим вимогам є недійсним, однак це не тягне визнання недійсним в цілому вексельного зобов′язання у разі, якщо на векселі є хоча б один дійсний підпис.

3. Вексельний обіг.

Вексель починає циркулювати на ринку, виконуючи такі функції грошей, як засіб обігу і як засіб платежу. Завдяки таким властивостям вексель зменшує потребу в грошах, значно прискорює оборот товарів оскільки вирішує проблему взаєморозрахунків (покриття боргів) між товаровиробниками.

Фактор безумовності платежу, серйозні наслідки протесту підкреслюють перевагу векселя над іншими формами боргових зобов′язань.

Обіг векселів можна показати на такому прикладі. Припустимо, що три господарські організації - “А”, “Б” і “В” пов′язані між собою виробничим процесом. Фірма “В” - постачальник сировини і матеріалів для фірми “Б”, яка виготовляє готовий продукт і продає його фірмі “А”. Кругообіг платіжних засобів у цьому господарському обороті передбачає виникнення двох зобов′язань: фірма “Б” має заплатити фірмі “В” за поставлені матеріали, а фірма “А” - фірмі “Б” за поставлену готову продукцію. Якщо фірма “А” тимчасово неспроможна заплатити фірмі “Б” то й остання не виконає своїх зобов′язань перед фірмою “В”. Це може привести до винекнення ланцюгу неплатежів. Проте такому розвиткові подій може запобігти комерційний вексель, насамперед переказний. Він дає змогу звести два (або більше) зобов′язання до одного, врегулювати платежі з допомогою комерційного кредиту.

У нашому прикладі оборот переказного векселя буде мати такий вигляд (схема 1).

Операція 1. Фірма “Б” - трасант відправляє фірмі “А” - трасту разом з товаром і пред′явлений на неї вексель. До моменту акцептування цей вексель називається тратою.

Операція 2. Фірма “А” повинна акцептувати (підписати) вексель тобто дати згоду на його оплату. Підписавши вексель, боржник тим самим зобов′язується своєчасно сплатити свої борги. Потім фірма “А” - трасат пересилає акцептований вексель фірмі “Б” - трасанту.

Операція 3. Фірма “Б” - трасант переакзує вексель фірмі “В” - ремітенту. Цей переказ векселя використовується для погашення заборгованості фірми “Б” перед своїм кредитором - фірмою “В”. Це значить, що в кінцевому підсумку фірма “А” повинна заплатити Згідно векселя фірмі “В”, обходячи свого безпосереднього кредитора - фірму “Б”. Таким чином, фірма “А” стає зобов′язаною не фірмі “Б”, а фірмі “В”, в той час як фірма “Б” позбавляється як кредиторської так і дебіторської заборгованості.

Операція 4.1. Фірма “В” - власник переказного векселя повинна пред′явити вексель у визначений строк до оплати. У разі платежу вексель погашається і виключається з подальшого обігу. Із сказаного випливає, що при пред′явленні переказного векселя залучені не дві, як це має місце при простому векселі, а не менше трьох сторін.

У практиці вексельного обігу існує три можливості використання векселя:

  1. власник зберігає вексель у своєму активі до наступлення строку платежу і особисто пред′являє його до оплати (схема 1);
  2. власник векселя замість грошей використовує вексель, протягом строку дії для погашення власних грошових зобов′язань;
  3. власник векселя може продати його до наступлення строку платежу банку, тобто врахувати вексель. Але банк заплатить йому неповну суму, що зазначена на векселі, а утримає з вексельної суми відповідний процент. При цьому банк бере на себе вексельні зобов′язання.

Операція 4.2. Більш ймовірним є другий варіант, коли власник векселя використовує вексель для погашення грошових зобов′язань своїм кредиторам. Наприклад, фірма “В” заборгувала фірмі “Г”. Так само фірма “Г” може передати вексель своєму кредитору і т.д. І таких розрахунків за допомогою одного векселя може бути ще багато. Але для подальшого обігу векселя необхідна письмова заява фірми “В” на зворотній стороні векселя про передачу прав за векселем до фірми “Г”. Такий напис називається індосаментом.

Операція 5. Власник векселя - фірма “Г” (якщо не передбачено інше) повинна пред′явити переказний вексель до платежу або в день, коли він має бути оплачений, або в один із двох наступних робочих днів. Платник - фірма “А” може, оплачуючи вексель, вимагати, щоб він був вручений йому власником векселя з розпискою в одержанні платежу. Таким чном вексель погашається і виключається з обігу. Але погашення векселя не завжди здійснюється у такій формі. Для власників векселів було би дуже накладно постійно пред′являти векселі до оплати, особливо в різних містах. На практиці існує можливість за декілька днів до строку погашення передати вексель банку з дорученням здійснити платіж (див 2.2).

Якщо вексель своєчасно пред′явлений для оплати, а боржник неспроможний оплатити його, то кредитор може пред′явити претензії індосаторам і трасанту (див схему 2). Але пред′явлення вимог цим особам можливо тільки при умові, що після відмови боржника погасити вексель кредитор своєчасно із дотриманням відповідних правил висунув проти боржника протест. Якщо це не зроблено, то власник векселя втрачає право на фінансові претензії до індосаментів, векселедавця і поручителя векселя.

Організація вексельного обігу передбачає безумовне дотримання вексельної дисципліни, зокрема, з допомогою таких правових норм як: акцепт, індосамент, аваль та протест векселів.

Індосамент. Особливу роль у вексельному обігу відіграє індосамент. Вексель може бути переданий іншій особі (знаходитись в обігу) шляхом індосаменту, тобто з допомогою передаточного напису на зворотній стороні векселя або на приєднаному до нього аркуші паперу (аллонж). Він повинен бути підписаний індосантом (надписувач векселя). Індосант відповідає за акцепт і платіж. Він може заборонити новий індосамент у такому разі віне несе відповідальності перед тими особами, на користь яких вексель був після цього індосований. Індосамент переносить усі права, що випливають з векселя. Тут діє правило, що індосамент має бути простим і нічим не обумовленим. Будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписаною.

Індосамент буває: іменний і бланковий.

Іменний індосамент може бути здійснений на користь платника, незалежно від того, чи акцептував він вексель чи ні, або на користь векселедавця, або на користь будь-якої іншої зобов′язаної за векселем особи. Ці особи можуть у свою чергу індосувати вексель.

Індосамент може не вміщувати зазначення особи, на користь якої він зроблений, або він може складатися з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). Індосамент на пред′явника теж має силу бланкового індосамента.


СкачатиСкачати:Вексель в платіжному обороті.


Схожі реферати:
  • Гідрохімічний режим і якість води основних приток річки західний Буг у межах волинської області
  • Грошова система (реферат)
  • Комунікативні особливості інтерактивного маркетингу Інтернет це міжнародна мережа пов'язаних між собою комп'ютерів. Після підключення до мережі спо
  • Функції фінансів підприємств і їх характеристика Фінанси підприємств як економічна вартісна категорія у процесі відтворення виявляються через дві гол
  • 1. Предмет та завдання курсу "Міжнародна економіка". 2. Суть та форми міжнародних науково-технічних відносин (контрольна)
  • Економіка, організація, планування. Структура і функції органів управління підприємством (на прикладі ВАТ "Росава") (курсова)
  • Принципи природокористування Природокористування включає об'єктивно зумовлений процес залучення людиною природних ресурсів до вироб
  • Історія розвитку системи одиниць величин (реферат)
  • Техніка фізичних вправ (реферат)
  • Курсова робота на тему: Карпатський біосферний заповідник




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.032209