Реферат Насіннєві плодові дерева (яблуня, груша) (реферат)

СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
Насіннєві плодові дерева (яблуня, груша) (реферат)

РЕФЕРАТ

на тему:

Насіннєві плодові дерева

(яблуня, груша)

В українській міфології, звичаях, традиціях досить широко згадуються різноманітні рослини. У тому числі і дерева, які ростуть в садах. До них належать і такі як яблуня та груша.

Яблуня - сама розповсюджена плодова культура. Висота плодоносячих дерев 5—10 м. Листи черешкові з прості опушені, іноді морщинистою пластинкою. Квітки рослини діаметром до 3 см, з 5-роздільною оцвітиною, обополі, білі, іноді рожеві чи червоні, зібрані в щитковидні суцвіття. Більшість сортів яблуні починають цвісти, виділяти і плодоносити з 3—8 років. Квітка живе 3—4 дні, дерево цвіте до 10 днів, біля 15—18 днів. Квітки охоче відвідуються бджолами, що має велике значення для весняного розвитку бджолиних родин. У пору повного плодоносіння (18—30-літні насадження) нектаропродуктивність яблуневого саду може складати 20—30 кг/га, а врожайність одного дерева — 250—350 кг яблук, але з окремих дерев вона буває в 3—4 рази вище.

Недолік багатьох сортів яблуні — періодичність помітного нектаровиділяння і плодоносіння. Особливо це відзначається в яблонях сильнорослих підщепах.

Яблуня самобезплідна, тобто не зав'язує плодів при запиленні пилком свого сорту. Більшість районованих в Україні сортів яблуні добре переносять зими з морозами до 25 °С. Повне вимерзання плодових дерев на піднесених ділянках з родючим ґрунтом — рідке явище. Воно може спостерігатися тільки при температурі мінус 38—40°С і в безсніжні зими, якщо температура ґрунту в зоні розміщення коренів знизиться до мінус 16—18 °С. Стійкість дерев до морозів знижується після рясного врожаю, а також внаслідок знищення листя шкідниками (шовкопрядом, яблуневою міллю) або пошкоджені паршою і ядохімікатами. Сильніше страждають від морозів дерева яблунь, розташованих у знижених місцях, тому що там більш холодне повітря і високий рівень ґрунтових вод.

Найкращими для яблунь є чорноземні і дерено-підзолисті ґрунти, що розвиваються на лесовидних і піщаних легких ґрунтах і середніх суглинках потужністю до 2 м. Самий слабкий ріст дерев і знижені нектаропродуктивність і врожайність яблуні спостерігаються на могутніх суглинках, що підстилаються первинною мореною, а також на інших грунтах із близьким заляганням піску.

Яблуко /яблуня/ - символ цілісності, земних бажань; попередження шкідливості перебільшення матеріальних бажань; символ початку всіх речей, плодючості; безсмертя та вічної молодості; таїни гріхопадіння діви Марії; людини; спокуси; дерева пізнання добра і зла; смерті і зла, розбрату і чвар; витримки, самопожертви в ім'я народу; батьківщини, Батьківщини.
На думку О.П.Знойка, одним із атрибутів язичницької богині Лади /богині гармонії, любові, Матері світу/ було саме яблуко, що символізувало першопочаток усіх речей. Світова міфологія знає численні образи та символи, пов'язані з яблуком. У кельтській міфології існував острів Аваллон /"острів блаженних"/, де нібито росли червоні яблука безсмертя, зупинявся навіть час /!/ Скандинавська міфопоетична система знає богиню Ідумн, яка володіла золотими молодильними яблуками, що давали богам вічну молодість.

У грецькій міфології був образ саду із золотими яблуками, які стерегли Геспереди. Їх, за міфами, одержала богиня Гера від Геї як весільний подарунок. Здобуття цих яблук - один із дванадцяти подвигів уславленого Геракла.
Як відомо, яблуко із написом "найпрекраснішій", підкинуте Єрідою /дочкою Ночі/, внучкою Хаосу трьом богиням, стало причиною Троянської війни.
Міфологія адигів вшановує Тхагаледжа - бога плодючості та землеробства. За переказами, він нібито подарував людям золоте дерево, на якому за один день /!/ спіє дивне яблуко - наполовину біле, наполовину - червоне. Жінка, яка страждає безплідністю, з'ївши білу половинку, народжує дочку, червону - сина.
За біблійною легендою, Єва, з'ївши заборонений плід /яблуко/ із дерева пізнання добра і зла, зробила "первородний гріх". За це разом з Адамом була вигнана з раю і проклята Богом.

У католицькій іконографії яблуко символізувало гріхопадіння діви Марії /див. Богородиця/, яке воно переборює через Благовіщення.
Шанованим у християн є яблучний /другий/ Спас 19 серпня у православних, 6 серпня - у католиків. За віруваннями, до цієї дати категорично заборонялося їсти яблука, особливо тим жінкам, у яких померли діти. Це пояснювали тим, що нібито Ісус Христос, Мати Божа роздають цього дня усім дітям-небіжчикам яблука. Обділеними залишаться саме ті покійні діти, матері яких порушили заборону.

Відомий міфолог, фольклорист О.Афанасьєв /Древо жизни. - С.220/ писав: "Жива вода та золоті яблука володіють однаковою творчою силою: вони однаково оновлюють немічного старця, роблять його квітучим юнаком...; хворому дають міць та здоров'я; мертвому - життя, потворність перетворюють на красу; безсилля - у богатирську силу..."

Красива легенда, казка, - скажете ви. Не поспішайте іронічно посміхатися. Справа у тім, що в останні десятиріччя вчені-фізики висунули гіпотезу про існування тахіонів - частинок, які мають швидкість більшу, ніж швидкість світла. Якщо колись вдасться збудувати тахіонний космічний апарат, то люди, повернувшись на Землю, стануть молодші, ніж були! Ось і казка про "молодильні яблука" у гіпотезах фізиків ХХ століття!
У літературній традиції відоме яблуко Вільгельма Теля - героя середньовічної легенди "Сказання про стрільця". Він відмовився виконати наказ австрійського намісника у Швейцарії Гесслера. За це В.Теля примусили зробити надлюдське: стріляти у яблуко, покладене на голову ... його маленького сина. Тель влучив у яблуко, виявивши величезну витримку.

В українській літературі яблуко - символ дівочої краси /гарна, мов яблучко/, кохання, чистоти, добра, батьківщини. Напр.:

Білі яблуні у високості,
З медвянистою звадою,
Над захланністю і жорстокістю,
Над підлотою й зрадою.
/А.Малишко/.
Або:
В янтарі дрімають тихі луки,
Може, сниться їм лапатий сніг?
Одпливли мої літа розлуки -
Я спішу до тебе на поріг.

Там твоє й моє лежить минуле,
Яблуні шепочуть вдалині.
Увійду у хату: "Не забула?"
І ти, певно, тихо скажеш: "Ні..."

Груша—дерево висотою до 20 м, іноді великий чагарник сімейства розоцветних з колючимипобегами. Листи довгасто-округлі, коротко загострені, шкірясті,розташовані на довгих черешках, при висиханні чорніють. Квітки, зібрані по6—12 у щитковидні суцвіття, утворяться з плодових бруньок, що формуються в попередньому році. Оцвітина подвійний, п'ят-членний. Віночок до 3,5 см в діаметрі, сніжно-білого, іноді розоватого кольору. Тичинок у квітці багато, ониимеют фіолетово-рожеве фарбування.

Як у дикоростучих, так і культурних форм груші цвітіння рясне, починається в момент появи листів, трохи раніш, ніж у яблуні. Дерева в насадженнях цвітуть 14—16 днів, окремі квітки — до 5 днів. Нектаропродуктивність насаджень груші 10—25кг/га. Бджоли охоче відвідують квітки рослини. Перші плоди груша приносить у віці б-10 років, іноді дещо раніше. Цвіте груша і плодоносить щорічно. Економічно корисний вік 30—40років.

Подібно яблуні — грушасамобесплодна. Навіть сорти, що не утворять повноцінних насінь (наприклад, грушабессемянка), для гарного плодоносіння мають потребу в запиленні іншими сортами ипчелами.

Груша більш вимоглива до тепла, чим яблуня. При температурі мінус 35—38°С спостерігається масове вимерзання дерев багатьох сортів.

Культурна груша вимоглива до родючості, фізичним властивостям і тепловому режиму ґрунту. Кращими для неї є чорноземні і дерено-підзолисті ґрунти, які розвиваються на суглинках. На піщаних ґрунтах погіршується процес цвітіння і нектарообразования, якість плодів, те ж саме спостерігається і при вирощування груші на сильно ущільнених ґрунтах. Дерева груші найкраще ростуть на підвищених ділянках. На знижених елементах рельєфу груша в течениевегетационного періоду росте краще, ніж на підвищених, через кращу і більш рівномірної вологозабезпеченості; у період спокою положення різке міняється — внизинах скапливается більш холодне повітря, чим на підвищених місцях, і грушаздесь сильніше підмерзає.

До числа районованих сортов літнього срокасозревания відносяться: Безсім'янка, Дюшеслетний, Ошатна Єфімова, Тонковетка, Трубчевская золотава й ін. Маса плодову їх досягає 70—150 р. Плоди дозрівають у другій половині серпня — началесентября. Зберігаються до 15—30 доби. Врожайність одного дерева до 70—150 кг иболее. Успішно культивуються осінні сорти груші: Бергамот осінній, Колгоспниця, Мармурова й ін.

Список використаної літератури:

  1. Плодові дерева. – К., 2000.
  2. Рослини навколо нас. – Харків, 2001.
  3. Енциклопедія українознавства.
СкачатиСкачати:Насіннєві плодові дерева (яблуня, груша) (реферат)


Схожі реферати:
  • Гроші і золото Золото і гроші завжди порушували спокійне життя людини. У первіснообщинному суспільстві, де люди жили тим, що збирали плоди і полювали
  • Лінійна регресія (реферат)
  • Етика взаємин у медичному колективі (реферат)
  • Посадова інструкція менеджера по рекламі (реферат)
  • Христос воскрес – торжествує життя Наближається Великдень. З приходом цього свята народ пов'язує надії на кращу
  • "Болонський процес" і його перспективи для українських студентів (реферат)
  • Поняття, структура та функції культури (реферат)
  • Роль української реклами у вирішенні загальнодержавних завдань в культурній сфері (реферат)
  • Сценарій проведення уроку. Тема: Множення двоцифрового числа на одноцифрове. Мета: Навчити дітей множити двоцифрове числ
  • Методи і канали збору і поширення інформації (реферат)




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.030111