Реферат Твори для 5 класу (29 штук) Розкриття внутрiшнього свiту маленької людини в оповiданнi "Маленький грiшник" Михайла Коцю


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
Твори для 5 класу (29 штук) Розкриття внутрiшнього свiту ма

Твори для 5 класу (29 штук)

Розкриття внутрiшнього свiту маленької людини в оповiданнi "Маленький грiшник" Михайла Коцюбинського

Серед творiв Коцюбинського своєрiдне мiсце посiдає оповiдання "Маленький грiшник" (1893). У ньому змальовано життя знедолених дiтей мiста. В оповiданнi яскраво виявилась одна з особливостей стилю письменника: вмiння знаходити життєво правдивi, промовистi деталi для психологiчної характеристики героя.

Головний герой твору Дмитрик — життєрадiсний, допитливий,
з добрим серцем, чистою душею хлопчик. Живе вiн разом зi своєю матiр'ю в душнiй низькiй хатi, що по самi вiкна влiзла в землю. Ярина терпить зi своїм сином злиднi. Вона — "слаба, не слаба — увесь день мусить носити воду, заробляти на хлiб". Про нужденне життя цiєї трудiвницi свiдчить i одяг її сина: "На Дмитриковi була стара материна юпка з клаптиками вати, що висiли крiзь дiрки з пошарпаної одежини, довгi рукава телiпались нижче рук, заважали йому. Русяву головку прикривав старенький картузик з одiрваним козирком".

Мати ходила на поденщину, а Дмитрика залишала в непривiтнiй хатинцi та наказувала не виходити на двiр. Але вiн не мiг всидiти, його вабило на сонячну вулицю, до дiтвори. Серце його постiйно бентежать суперечливi почуття. Хлопчик не хотiв iти всупереч волi матерi. "Це тепло, ця немов весняна днина серед зими вабили Дмитрика, тягли його в далечiнь, на волю…" Дмитрик часто залишав похмурi стiни кiмнати, зникав на вулицi. А там вiн почав робити все, чого його навчив безпритульний Гаврилко: жебрачив, крав, палив цигарки. Маленький Дмитрик вiдчував, що погано чинить, але хибнi обставини життя були сильнiшими за волю дитини.

Для розкриття характеру, настрою свого героя письменник вдало використовує пейзаж. На початку оповiдання картина чудового зимового ранку є контрастом до тих тяжких умов, у яких живе хлопчик з матiр'ю. Дмитриковi було сумно, жаль хворої матерi, але як тiльки вiн опинявся гарної весняної днини надворi, настрiй його, попереднi думки змiнювались. Хлопчик ставав веселим, життєрадiсним, бо: "Сонячко грiло… небо синiло в високостi чисте, безхмарне, струмочки жебонiли щось межи собою, по снiгу плигали жовтобрюшки та снiгурi".

Дмитрик — натура тонка, вразлива. Смерть матерi глибоко схвилюва ла його. I хоч жахливi умови життя травмували душу хлопчика, проте ми вiримо, що вiн не пiде далi шляхом Гаврилка, бо починає усвiдомлювати всю згубнiсть цього шляху; з нього виросте чесна, працьовита людина.

Думки матерi про долю своєї дитини у "Колисковiй" Лесi Українки

Усi матерi завжди бажають своїм дiтям щастя, але по-рiзному. Хтось намагається приховати правду про життя, зробити вигляд, що навколо все гаразд, а хтось, навпаки, готує дiтей до зустрiчi з труднощами
у дорослому життi.

У "Колисковiй" Лесi Українки йдеться саме про другий випадок. Матiр радить своїй дитинi спокiйно спати, поки є така можливiсть, бо "жить — сльози лить":


Любо ти спатимеш,
Поки не знатимеш,
Що то печаль...

Але це не свiдчить про те, що доля дитини обов'язково буде сумною. Вона залежить вiд самої людини. Матiр не обiцяє безпiдставно лише радощiв, а настроює на боротьбу за щастя, коли прийде час, каже, що "сором хилитися, долi коритися". З цього можна зробити висновок, що лише той, хто здатен постояти за себе, може чогось досягти в життi. Щоб знайти щастя, треба вмiти "з долею битися".

Добре, якщо цей принцип дитина зможе запам'ятати ще змалку, тодi менше припускатиметься помилок i розчарувань.

Тому любов матерi до своєї дитини з "Колискової" Лесi Українки не лише велика, а ще й помiркована. Саме ця думка менi дуже подобаєть ся в цьому вiршi.

Висмiювання пихатостi у казцi Iвана Франка "Фарбований лис"

Хорошi казки — це казки, з яких можна зробити корисний висновок для себе. Саме такою є казка Iвана Франка "Фарбований Лис", яка вчить нас не бути пихатими i занадто самовпевненими без потреби.

Лис Микита, про якого розповiдається у цiй казцi, був спритним i хитрим, вiн мiг би щасливо жити, але сам собi все зiпсував: "незвичайне щастя та його хитрiсть зробили його страшенно гордим. Йому здавалося, що нема нiчого неможливого для нього". Щоб похизува тися, Лис iде красти вдень, i його ледь не розривають собаки. Тiкаючи вiд них, вiн устрибує в фарбу. Тут би йому замислитися, чи варто бути таким пихатим i надалi, але, побачивши, як його лякаються звiрi, вiн робить навпаки i повторює ту саму помилку. Лис починає стверджувати, що нiби вiн — небачений звiр Остромисл, i стає царем звiрiв.

Треба бути без мiри самовпевненим, щоб вiрити, що брехню нiколи не викриють. Микита "тiльки одного боявся, щоб фарба не злiзла з його шерстi", але виказав себе сам, заспiвавши по-лисячому навеснi. Тодi "Всiм мiнiстрам i слугам царським вiдразу мов полуда з очей спала", i його звiрi просто розiрвали. Неможливо довго замилювати очi, удавати з себе когось iншого: тiльки пихатiсть не дала змоги хитрому Лисовi зрозумiти таку просту рiч.

Казка застерiгає нас, що не варто бути схожим на такого Лиса, треба розумно оцiнювати власнi можливостi та не брехати анi собi, анi iншим.

Свiт природи в оповiданнях Ернеста Сетона-Томпсона

Ернест Сетон-Томпсон вiдомий усьому свiтовi як чудовий письменник -натуралiст i художник. Його книги прищеплювали любов до природи багатьом мiльйонам людей в усьому свiтi. Вони допомагали i допомага ють формуванню того, що сьогоднi називають "екологiчним мисленням ", яке конче необхiдне усiм людям для вирiшення однiєї з найважливiших проблем сучасностi —охорони довкiлля.

Сетон був одним iз засновникiв натуралiстичної екологiї, яку вiн почав розробляти наприкiнцi XIX столiття, коли про неї майже не говорили. Врештi, вiн перший, разом з Ж. А. Фабром, звернув увагу на детальний опис i вивчення поведiнки тварин. Ним було закладено основи тiєї галузi науки про тварин, яка широко розвинулась у наш час i дiстала назву етологiї.

У автобiографiчному творi "Моє життя" письменник правильно говорить про свою першу збiрку: "Немає сумнiву, що ця книга дала початок новому, реалiстичному напряму в лiтературi про тварин. У нiй вперше правдиво змальована поведiнка тварин. До цього часу були вiдомi тiльки байки, казки про тварин i такi оповiдання, де тварини розмовляють i поводять себе, нiби люди, переодягненi в шкiри звiрiв".

Сетон-Томпсон не боявся малювати життя лiсiв, гiр, прерiй таким, яким воно є, з усiма проявами жорстокостi. Часто його герої — тварини гинуть у кiнцi твору. Але такою є правда життя, не можна приховувати її вiд дiтей, якщо не хочеш перетворити їх на слабкодухих плаксiїв.

Усi герої цього життєлюбного письменника настiльки повнокровнi, що якою б трагiчною не була їхня смерть, вона потопає у шаленому вирi могутнього земного життя i нiколи не лишає по собi вiдчуття порожнечi та безнадiї.

Сумуючи через загибель улюбленого героя, все одно читач згадує його таким, яким вiн був у розквiтi своїх сил i здiбностей.

В оповiданнi "Лобо" герой-вовк гине. Авторовi часто дорiкали за те, що вiн не просто, "вбив" свого героя, але й докладно описав його загибель. На цi докори письменник вiдповiв: "Який настрiй викликало в читачiв оповiдання про Лобо? На чиєму боцi їхнi симпатiї — на боцi людини, яка вбила Лобо, чи на боцi цiєї благородної тварини, яка скiнчила свої днi так, як i прожила їх: з повною гiднiстю, мужньо, без страху?" Зрозумiло, якщо спiвчуття читачiв на боцi Лобо, то письменник не сприймає докорiв: його завдання виконане.

Сетон-Томпсон надзвичайно правдиво i точно описує дiї та вчинки, поведiнку тварин. Немає вiдступiв вiд життєвої правди в тому, що птахи й звiрi якось по-своєму люблять i ненавидять, iнодi з надзвичайною силою. Вiдданiсть iнодi доходить до самопожертви. Письменник зображує вчинки — а чи свiдомо здiйснюють їх птахи i звiрi, чи несвiдомо, про це Сетон-Томпсон нiколи не говорить.

Тодi як перед тисячами видiв тварин з'явилась загроза зникнення, книги Сетона-Томпсона стають все бiльш потрiбними. Письменник закликає читачiв прислухатись до голосу дикої природи, що гине вiд навали "цивiлiзацiї ".

Мiй улюблений твiр мистецтва

Серед усiх музичних творiв менi найбiльше подобається "Мiсячна соната" Бетховена. Бетховен був тонким лiриком, генiальним композитором, умiв майстерно передавати звуками те, що вiдчувала його переповнена образами, iдеями, зранена нещастями i переживаннями душа.

...Спокiйно хлюпочеться море, воно тихе, тiльки хвильки, наче рибки граються з берегом. Нiжно звучить музика, але де-не-де вже вiдчуваються насторожливi звуки. Вони наперед говорять про негоду, що наближається. Спочатку тихо, а далi все сильнiше рокочуть вони. I ось вже буря. Затьмарилось небо, закривши свинцевими хмарами срiбний мiсяць. Великi лавини злiтають вгору, вдаряються об камiння i розлiтаються тисячами краплинок. Море розгнiвалось, воно не може протистояти стихiї. Громовий гуркiт чується у музицi. Вона зривається з клавiш i летить вдалину, наповнюючи кiмнату стогоном. Та враз громовиця зникає, i знову звучить чарiвна мелодiя. Знову ллється мiсячне сяйво в душу людини та звучать затихаючi тривожнi звуки.

У своїй сонатi Бетховен передав боротьбу прекрасних, чистих почуттiв людини з темними силами людської душi, iз сiрою буденнiстю.

Хлiб на столi

В усi часи у родинi без хлiба не можна було жити. Найголовнiше на столi — хлiб. Хлiб та сiль на вишитому рушниковi були високою ознакою гостинностi українського народу. Раз на тиждень господиня випiкала хлiб у жiночий день, п'ятницю.

Хлiбна дiжка — це родинний оберiг. Її не годилось використовувати з iншою метою, окрiм свого прямого призначення.

Руками легко виплескували круглу хлiбину, клали її на рушник, потiм на ясеневу лопату клався капустяний листок, притрушувався борошном i лише тодi на нього переносили хлiбину. Спритно шугали лопату в гаряче черево печi, потiм пiч затуляли заслiнкою.

Про все це менi розповiдала моя бабуся, яка мешкає в селi на Полтавщинi.

Зараз жiнки не випiкають хлiб, бо можна його купити у будь-якому магазинi. Але уявити собi хоч один день без хлiба неможливо. Вiн потрiбний i на снiданок, i на обiд, i на вечерю, i на святковому столi.

Твiр з народознавства. Тополя

У кожного народу є свої улюбленi рослини. В українцiв здавна дуже поважають ялину, вербу, дуб. Неможливо уявити собi українське село без калини бiля криницi, без чорнобривцiв i м'яти пiд вiкном. Образ України — це також тополя над шляхом.


СкачатиСкачати:Твори для 5 класу (29 штук) Розкриття внутрiшнього свiту ма


Схожі реферати:
  • КУРСОВА РОБОТА на тему: Психолого-педагогічна модель особистості викладача вищої школи ЗМІСТ Вступ Загально-психологічні особливості
  • Застосування подвійних інтегралів до геометричних і фізичних задач. Обчислення інтеграла Пуассона(пошукова робота)
  • Екологічний стан міста Старокостянтинова , його району та проблеми що склались. План: 1. Еколог
  • Особова картка спеціаліста з вищою освітою, який виконує науково-дослідні роботи. (бланк)
  • Конституція України – історія, теоретичні основи, зміни (реферат)
  • Однорідні рівняння 1. Загальна теорія Нехай рівняння має вигляд ј№БІ№ё №quХtЭon.3јј. Якщо функції ј№БІ№ё №quХtЭon.3јј та ј
  • Фінанси. Зовнішній контроль і перевірка системи податкової служби та шляхи їх вдосконалення (на матеріалах роботи обласних державних податкових адміні
  • Державна підпримка малого підприємництва (реферат)
  • Економічна безпека Росії (курсова)




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.051055