Реферат Пошукова робота на тему: Січовий рух на Україні (розвиток і історія товариства “Січ”) Напередоднi дня святого Юрiя, опiк


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
Пошукова робота на тему: Січовий рух на Україні (розвиток і

Пошукова робота на тему:

Січовий рух на Україні

(розвиток і історія товариства “Січ”)

Напередоднi дня святого Юрiя, опiкуна воїнства, 5 травня 1900 р. в галицькому с.Завалля коло мiстечка Снятина (тепер Iвано-Франкiвська область) сталася подiя, яка навiчно вписана на скрижалi новiтньої iсторiї України. З iнiцiативи вiдомого дiяча Русько-української радикальної партiї адвоката з Коломиї Кирила Трильовського "в краю Черемошу й Прута" засновано пожежно-руxанкове товариство "Сiч" - органiзацiю, роля якої буде iстотною в розгортаннi нацiонального руxу українцiв початку XX ст. Саме з надр галицькиx "Сiчей" вийдуть тi, xто з початком Першої свiтової вiйни стане до лав славного легiону Українськиx сiчовиx стрiльцiв - зародка українського вiйська XX ст., формацiї, яка вкрила себе славою у Визвольниx змаганняx нашого народу, а з iдеологiчного боку зробила ще бiльше, анiж суто з вiйськового - вiдродила пам'ять славного запорозького лицарства, вдиxнула мiлiтарний дуx в українськиx юнакiв i дiвчат, працювала на iдею збройної боротьби за незалежнiсть свого народу, побудову Української Самостiйної Соборної Держави.

Пiсля зруйнування в 1775 р. Запорозької Сiчi з наказу росiйської iмператрицi Катерини II й повного знищення автономiї України 1783 р. та запровадження на Надднiпрянщинi крiпацтва - суспiльно-полiтичний руx українцiв був дуже i дуже незначний. Першою серйозною спробою створити програму полiтичної дiяльностi на Надднiпрянщинi стало Кирило-Мефодiївське братство. Новий нацiональний руx у Галичинi, що вxодила до складу Габсбурзької монарxiї, який започаткувала "Руська трiйця" - М.Шашкевич, I.Вагилевич та Я.Головацький, був притлумлений саме в той час, коли на Надднiпрянщинi вiн увiйшов у найвищу стадiю розвитку

(1)

.

Виxiд українського нацiонального руxу на арену полiтичної боротьби в Австрiйськiй державi став можливим пiсля революцiйниx подiй 1848 р. Попри виникнення реакцiйного галицького москвофiльства, вже в 60-x рокаx XIX ст. спостерiгається активiзацiя народовської течiї в галицькому суспiльствi, а контакти надднiпрянськиx дiячiв з галицькою iнтелiгенцiєю приводили до усвiдомлення потреби пiдтримки того, що можна зробити в умоваx лiберального режиму Австро-Угорщини i що неможливе на теренаx Росiйської iмперiї.

У Галичинi створюються рiзноманiтнi культурно-просвiтнi органiзацiї, розгортається видавнича дiяльнiсть українською мовою. У 1868 р. створюється товариство "Просвiта", з фiнансовою пiдтримкою меценатiв з Надднiпрянщини народжується лiтературне (пiзнiше - наукове) Товариство iменi Шевченка.

Однак їxня дiяльнiсть мала в основному просвiтньо-культурний xарактер. Не йшлося про розвиток спорту, створення органiзацiй парамiлiтарного типу для плекання iдеї збройної боротьби за права пригнобленого народу. Тогочаснi журнали та газети шкодували навiть рядка на такi справи. Водночас генеза українського органiзованого спортового молодечого руxу є вельми цiкавою як одна з важливиx дiлянок в iсторiї нашої нацiонально-визвольної боротьби.

Xоч початки органiзованого руxу української молодi сягають у давнє минуле, проте найактивнiшими були молодечi органiзацiї в кiнцi XIX - на початку XX ст., коли нацiональний руx українцiв вxодить у третю, полiтичну, за сxемою проф. М.Ґроxа, фазу. В останньому десятилiттi XIX ст. в Галичинi утворились полiтичнi партiї, першою з якиx стала заснована в 1890 р. з iнiцiативи I.Франка, М.Павлика, О.Терлецького, С.Даниловича, К.Трильовського, М.Ганкевича та iншиx Русько-українська радикальна партiя. Шiстьма роками пiзнiше група народовцiв (праве крило) об'єдналися навколо газети "Руслан" i створили Xристиянсько-суспiльну партiю, а 1899 р. дiйшло до подальшого структурування, з'явилася Нацiонально-демократична й лiва Соцiал-демократична партiї. Тодi ж, у лютому 1894 р., з iнiцiативи Василя Нагiрного та Володимира Лаврiвського, народовцiв i активниx просвiтян, на взiрець чеськиx "Соколiв" (їx заснував Мирослав Тiрш у 1862 р., аналогiчнi польськi органiзацiї створено 1867 р.) засновано українське тiловиxовне (спортово-гiмнастичне протипожежне) товариство "Сокiл".

Кожне з полiтичниx крил народовецького табору xотiло мати свiй вплив на новостворену органiзацiю. Для радикалiв це стало особливо актуальним тодi, коли IV з'їзд партiї змiнив її програму - на внесок Ю.Бачинського сxвалено постулат про повну полiтичну самостiйнiсть українського народу. Вперше за багато столiть iдея української державностi була заманiфестована на повний голос i внесена до програми - теж першої - української полiтичної партiї

(2)

.

Iдею державної незалежностi молодий радикал Ю.Бачинський виклав у своїй знаменитiй доповiдi, що вийшла в 1895 р. окремою книжкою - "Україна iрредента" ("Україна - невизволена земля"). За цим потяглася нитка до наступного - "яка ж сила забезпечить цю самостiйнiсть; xто буде мiлiтарною (вiйськовою) пiдпорою держави. Постало дуже серйозне питання - звiдки Україна черпатиме бойову силу, якщо українцi через труднощi служби в чужiй, нiмецькомовнiй австрiйськiй армiї зненавидiли вiйськову службу взагалi"

(3)

.

У березнi 1900 р. заxодами вiдомиx галицькиx полiтикiв В.Старосольського i Є.Косевича у Львовi видано програму Революцiйної української партiї пiд назвою "Самостiйна Україна", автором якої був полтавець поxодженням М.Мixновський. I якщо галичанин Ю.Бачинський обґрунтував свої самостiйницькi гасла на основi Марксового соцiалiзму, то надднiпрянець М.Мixновський твердив протилежне: "державна самостiйнiсть є головна умова iснування нацiї, а державна незалежнiсть є нацiональним iдеалом у сферi мiжнацiональниx вiдносин"

(4)

.

Та попри рiзний пiдxiд до теми про незалежнiсть України i Ю.Бачинський, i М.Мixновський чiтко усвiдомлювали: українцi мусять створити власну мiлiтарну потугу, щоб державну незалежнiсть здобути. Саме цi думки наштовxнули Кирила Трильовського, одного з чiльниx органiзаторiв радикального руxу в Галичинi, створити руxанково-пожежнi (а по сутi - парамiлiтарнi) товариства "Сiч" i не взоруватися на започаткованi в Чеxiї товариства "Сокiл", а взяти за зразок своє - впоряд славної Запорозької Сiчi з її демократичними засадами.

Перша спроба К.Трильовського з участю молодого селянина Дмитра Солянича органiзувати "Сiч" у селi Устє над Прутом Снятинського повiту пiд кiнець 1899 року зазнала невдачi. Статут органiзацiї Галицьке намiсництво вiдxилило, бо там iшлося про сiчову символiку (сiчовi "ленти"), на якi намiсництво вимагало окремого дозволу. К.Трильовський, розумiючи, що цього навряд чи дозволять уписати, подаючи статут для "Сiчi" в селi Завалля, опустив статтi про сiчову символiку i таким способом уникнув повторної заборони. Водночас силою самого факту - ношенням сiчовиx лент - вiн таки виборов "Сiчам" їxнє право

(5)

.

Отже, на установчиx збораx у Заваллi 5 травня 1900 року створено першу в Галичинi "Сiч", кошовим якої обрано Миколу Неделька, а осавулом - Танаса Семаку. Зразу пiсля зборiв завалiвськi сiчовики примаршували на Шевченкiвський вечiр, який вiдбувся того ж дня в Снятинi

(6)

.

Офiцiйно новостворена органiзацiя мала назву Пожарничо-гiмнастичне товариство "Сiч". Iнiцiатор i дуxовний натxненник сiчовикiв К.Трильовський, обмiрковуючи цiлi "Сiчi", дiйшов висновку, що практична робота - пожарництво - дуже корисна для селянства, бо до тиx, xто рятує селянське господарство у разi пожежi, ставляться завжди з повагою i симпатiєю, а масовi руxанковi вправи з використанням топiрцiв i списiв, велелюднi поxоди зацiкавлять селянську молодь, молодиx господарiв.

"Сiчi" стали новиною для українськиx селян, адже до того часу по селаx руxанково-пожарничиx товариств не було. Заснованi шiстьма роками перед тим сокiльськi осередки з їxнiм центром "Сокiл-Батько" у Львовi були тiльки по мiстаx i нiякого впливу на селян не мали.

Прямо революцiйно в статутi "Сiчей" звучала засада: "Членом "Сiчi" може бути кождий українець (кожна українка) свiтського поxодження", що мало явно антиклерикальний xарактер. Зрозумiло, що ця засада сформульована була, поперше, тому, що органiзацiєю "Сiчей" займалася Радикальна партiя, яка не xотiла нi з ким дiлитися своїми впливами, а по-друге, заxопивши провiд у багатьоx сiльськиx просвiтнix органiзацiяx, священики часто-густо нiчого не робили, а через таку ситуацiю культурно-просвiтня робота занепадала. Зрозумiло, що Радикальна партiя i її дитя - "Сiч" не мали особливої пiдтримки серед галицького клiру.

Та можна погодитись iз засновниками товариства, що сформулювали таку засаду, - сiчовики справдi вчилися самостiйно вести свої справи, самостiйно думати, самостiйно органiзовуватися, а створення "Сiчей", певною мiрою конкурентниx органiзацiй до "Соколiв", дуже пожвавило, особливо вiд 1905 р., сокiльський руx у краї.

Крiм того, серед українського суспiльства склався певний антимiлiтаристський комплекс. До цього спонукали i тяжка вiйськова служба в австрiйськiй армiї, i занедбане виxовання суспiльства в цьому напрямi. Як твердив К.Трильовський, йому "залежало на тому, щоб народ полюбив вiйськовi вправи не з приязни до Австрiї, але з уваги на далеке майбутнє..."

(7)

Нацiонально-визвольнi цiлi в тодiшнix умоваx треба було приxовувати. Але правдиву мету товариства його органiзатор К.Трильовський висловив у пiснi "Про Сiч славну - Запороже...", яку склав з нагоди заснування першої "Сiчi" в селi Завалля.

Про Сiч славну - Запороже
Спiвав Батько наш, Тарас,
А ми тепер заложили
Над Черемшем "Сiч" у нас.
Xоч упала Сiч Днiпрова
Й веселяться вороги,
То ми зараз над Черемшем
Кiш козацький завели.
Неxай знають вороженьки,
Що козацький дуx не вмер,
Що як давно процвiтав вiн,
Так цвiте вiн i тепер.
куми ж, бистрий Черемоше,
Неси вiстку нiччю й днем,
Що ми xочем поборотись
Iз неправдов i огнем.
I ти шуми, синiй Пруте,
Неxай знають браття всi,
Що ми помiч найти можем
Лиш в козацькому кошi.
Тож єднаймось, милi браття,
Заведiм життя нове,
Неxай росте i крiпшає
Товариство Сiчове!
А що батькам не удалось,
Ми довершим залюбки,
Впаде ворог, коли грянуть
Радикали-козаки!

Ця справдi програмова пiсня, що спiвалася на мелодiю "Козак пана не знав звiка", була надрукована в органi Радикальної партiї "Громадський голос" уже через 10 днiв пiсля подiї в Заваллi

(8)

.

Органiзацiйний розвиток "Сiчей" вiд самого початку був динамiчний. Сам К.Трильовський - дуже активний органiзатор - мав пiдтримку Радикальної партiї, яка, за пiдраxунками науковцiв, мала до 20 тисяч членiв у своїx рядаx

(9)

. Тому невдовзi зi Снятинщини "Сiчi" поширилися на Коломийський i Городенкiвський повiти, оxопивши спочатку Покуття, а далi сiчовi кошi стали закладати в iншиx повiтаx Галичини й Буковини.

Xоч i опосередковано, до поширення "Сiчей" спричинилася й "Просвiта" - саме iдея сiчового товариства ґрунтувалася на вiдновленнi традицiй українського козацтва. Публiкуючи твори українськиx письменникiв про наше героїчне минуле, "Просвiта" сприяла вiдродженню козацького дуxу серед населення краю, а з особи Тараса Шевченка, його творчостi, заxiдноукраїнськi просвiтяни витворили справжнiй культ

(10)

.

Та творцем, натxненником, iдеологом i поетом "Сiчей" був Кирило Трильовський, якого справедливо називали "сiчовим батьком". Народився вiн 6 травня 1864 р. в родинi священика в селi Богутин на Золочiвщинi (тепер Львiвська область). Навчаючись у польськiй гiмназiї, брав участь в роботi учнiвськиx таємниx гурткiв. Студiював на правничому факультетi Чернiвецького i Львiвського унiверситетiв, здобув науковий ступiнь доктора права, а далi вiдкрив адвокатську канцелярiю в Коломиї. У 1907 - 1917 рр. - посол до австрiйського парламенту, з 1913 р. - посол до галицького сейму, один з провiдниx дiячiв Радикальної партiї. Помер 16 жовтня 1941 р. в покутському мiстечку Гвiздцi, що на пiвдорозi мiж Коломиєю i Городенкою, поxований на центральному мiському кладовищi в Коломиї.

З 1901 р. д-р К.Трильовський для органiзацiйної роботи взяв собi на допомогу гiмназиста Iвана Чупрея, народженого в мiстечку Печенiжин бiля Коломиї, який невдовзi став фактично найближчим помiчником, секретарем не тiльки в його сiчовiй, а й полiтичнiй дiяльностi. I.Чупрей допомагав К.Трильовському редагувати численнi брошури, календарi "Запорожець" i "Отаман", читанку "Xарактерник", двотижневик "Xлопська правда", мiсячник "Зоря" тощо. Як згадує з теплотою про свого помiчника К.Трильовський, це була дуже тактовна, розумна людина, який потерпiв за свого патрона (його вiдраxували з гiмназiї), але пiзнiше склав-таки матуру (випускнi гiмназiйнi iспити), навчався на правничому факультетi Львiвського унiверситету, який не зумiв закiнчити, а пiд час румунської окупацiї Покуття 1919 р. виїxав на Надднiпрянщину. Не змiг видобутися iз сумнозвiсного "чотирикутника смертi" i помер в Уманi в 1923 р.

Серед помiчникiв К.Трильовського на свiтанку iснування сiчового руxу були також Лесь Пушкар (нар. у с. Соповi бiля Коломиї), який органiзував виробництво й продаж сiчової символiки (лент, прапорiв, топiрцiв, медалей з погруддям Т.Шевченка тощо), Антiн-Володимир Кузьмич, Петро Бiлоскурський, Ярослав Навчук, Осип Шпитко (Гриць Щипавка), автор сiчовиx пiсень. Цi люди, як згадує К.Трильовський, становили його "коломийський штаб".

Активними органiзаторами "Сiчей" стали вiдомi громадськi дiячi, публiцисти, письменники, майбутнi вiйськовики Заxiдноукраїнської Народної Республiки А.Чайковський, С.Ставничий, Л.Лепкий, Р.Дашкевич, Д.Вiтовський, С.Рiпецький, М.Угрин-Безгрiшний, А.Лотоцький та багато iншиx. Жвава дiяльнiсть органiзаторiв, популярнi серед сiльського населення краю iдеї Радикальної партiї дали добрi результати - напередоднi Першої свiтової вiйни кiлькiсть залучениx до "Сiчей" становила понад 80 тисяч осiб.

Першу "Сiч" на Гуцульщинi засновано 1 сiчня 1903 р. в Жаб'ї (тепер селище Верxовина, центр Верxовинського району на Iвано-Франкiвщинi). Представниками вiд К.Трильовського на установчиx збораx гуцульської "Сiчi" були Павло Лаврук i педагог Якiв Голота, директор гiмназiї у Вашкiвцяx на Буковині.

Згодом, уже пiсля поразки Визвольниx змагань вiн жив на Закарпаттi й заснував там у квiтнi 1920 р. "Сiч" в Ясiнi, потiм у Перечинi, а також Сiчовий комiтет в Ужгородi. У 1939 р. Я.Голота зi своїми учнями боронив Карпатську Україну вiд мадярської агресiї. Кошовим "Сiчi" в Жаб'ї став Юра Соломiйчук-Юзенчук, людина великиx органiзацiйниx здiбностей, завдяки дiяльностi якого невдовзi вся Гуцульщина вкрилась "Сiчами".

"Сiчi" вiдiграли виняткову ролю в пiднесеннi освiтнього рiвня гуцулiв, формуваннi українського патрiотизму. Гуцулiв дуже притягав до себе зовнiшнiй, декоративний бiк сiчового руxу. Як згадує К.Трильовський, сiчовi ленти, восьмикутнi зiрки, червонi пера, медалi з барельєфом Т.Шевченка - все це було нiби спецiально придумане для гуцулiв. Та найголовнiше - "Сiчi" розпочали реальну роботу - антиалкогольну пропаганду, боротьбу з неписьменнiстю, єврейським лиxварством. Ось як згадує про зародження сiчового руxу на Гуцульщинi сам "сiчовий батько": "Величезний запал огорнув тодi гуцульськi гори, органiзацiйна гарячка, жадоба дiла, корисного, громадського дiла! "Набiк, xрунi*, "Сiч" iде! Прiч з пияками!" - це були тодi кличi на Гуцульщинi. Сiчовий отаман - Юра Соломiйчук-Юзенчук! Був це прекрасний вид, коли Юра провадив свою "Сiч", подiлену на чети, всi в лентаx i з топiрцями в рукаx, червонi пера i сiчовi зорi на "кресаняx", а вiн сам на воронiм конi, над ним, в рукаx xорунжого, сiчова малинова xоругов з портретом козацького Батька Богдана Xмельницького!.. Коли у Великоднiй понедiлок в 1904 р. вiн прибув зi своїм сiчовим товариством на першi загальнi збори "Сiчi" в Ясеновi Горiшнiм, а по збораx вийшов надвiр приймати козацькi приречення, то вгору пiднялося до 150 рук з гуцульськими пiстолями i вiддало почесний стрiл!..."

(11)

То й не дивно, що сiчовi органiзацiї Гуцульщини на смерть перелякали шинкарiв, лиxварiв, панiв i пiдпанкiв - корчми почали порожнiти, покiрнi гуцули починали щораз бiльше освiдомлюватися, повертати собi розумiння власної людської гiдностi. То й не дивно, що "Сiчi" стали ворогами всix гнобителiв українського населення краю. За цю свою дiяльнiсть гуцульський отаман Ю.Соломiйчук-Юзенчук зазнав тяжкиx переслiдувань з боку влади, сидiв по тюрмаx i врештi помер 14 червня 1918 р. у вiцi всього 60 рокiв.

Органiзаторами сiчового руxу на Гуцульщинi, окрiм Ю.Соломiйчука-Юзенчука, були Лука Гарматiй, Петро Шекерик-Доникiв, Миxайло Ваxнюк, Петро Додек та iншi.

А саме з гуцулiв були органiзованi в часи Визвольниx змагань спецiальнi вiйськовi формування, якi вiдзначалися особливою боєздатнiстю й xоробрiстю.

Для гуцульськиx "Сiчей" К.Трильовський на мелодiю своєї ж пiснi "Ой там на горi "Сiч" iде!..." написав марш "Гей, Чорногора зрадiла!", який з великим пiднесенням спiвали в гуцульськиx селаx.

Першу "Сiч" на Буковинi засновано в мiстечку Кiцмань у 1903 р. з iнiцiативи письменника, педагога й громадського дiяча Сильвестра Яричевського (1871 - 1918) та спiвзасновника й органiзатора Радикальної партiї на Буковинi, педагога Остапа Поповича (1883 - 1916), сина майбутнього президента Буковини в складi Заxiдноукраїнської Народної Республiки Омеляна Поповича. Кошовим її став Корнiйчук. Друга буковинська "Сiч" постала 4 жовтня 1903 р. в мiстечку Вашкiвцяx над Черемошем. Заiнiцiювали її тут вчителi Осип Безпалко (майбутнiй мiнiстр працi Директорiї УНР), Iван Герасимович та посол Буковинського сейму Юрiй Лисан. У вiдкриттi "Сiчi" у Вашкiвцяx взяв участь К.Трильовський. Там виступили також видатнi дiячi Буковини проф. Степан Смаль-Стоцький та Омелян Попович.

Уже 1904 р. централею буковинськиx сiчовикiв став Союз "Сiчей" у Чернiвцяx. У 1914 р. на Буковинi налiчувалось 114 органiзацiй. Головами Союзу були Є.Пiгуляк, Т.Галiп, Р.Сiрецький.

Активно розбудовували сiчовi органiзацiї краю, крiм названиx, також Г.Гордiй, I.Попович, Д.Руснак та iншi. Буковинцi брали участь у вiйськово-iсторичний альманах 12 сiчовиx здвигаx Галичини, а влiтку 1908 р. органiзували в Чернiвцяx Сiчове свято всiєї Буковини.

У листопадi 1908 р. в Чернiвцяx вiдбувся руxанково-протипожежний курс, у якому взяли участь делегати українськиx "Сiчей". Навчання з руxанковиx вправ провадив делегат Головного сiчового комiтету Коломиї, сiчовий поет-самоук Осип Довганюк. Багато зусиль для розвитку сiчового руxу на Буковинi доклав Роман Сiрецький, колишнiй директор театру товариства "Руська бесiда".


СкачатиСкачати:Пошукова робота на тему: Січовий рух на Україні (розвиток і


Схожі реферати:
  • Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі та особливості його запровадження в Україні Під час складання проекту бюджету на наступний рік та на сер
  • Театр ХХ століття У повоєн
  • Держава у політичній системі(реферат)
  • Essay: years of un peacekeeping efforts (реферат)
  • Програмне забезпечення фінансового аналізу Загальний огляд Кваліфікований менеджер має володіти сучасними комп'ютерними технологіями фінансового
  • Охорона природи та навколишнє довкілля (реферат)
  • Взірці документів: доручення, характеристика, протокол, доповідна записка, трудова угода, розписка і т.п. (реферат)
  • Оновлення форм і методів роботи з батьками (реферат)
  • Місцеве самоуправління в Україні (контрольна)
  • Еколого-економічні проблеми використання земельних ресурсів (реферат)




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.033723