Реферат Лемківські співанки (Збірка лемківських пісень Михайла Соболевського) На мальовничих схилах Карпат, пор


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
Лемківські співанки (Збірка лемківських пісень Михайла Собо

Реферат на тему:

Лемківські співанки

(Збірка лемківських пісень Михайла Соболевського)

На мальовничих схилах Карпат, порослих ялицею, смерекою та буком, з обох боків Низького Бескиду, від річки Сан та її притоки річки Ослави на захід поза річку Попрад розкинулась невелика територія, що споконвіку була заселена українцями-лемками — Лемківщина.

Назва лемки і Лемківщина походить від слова «лем», яке на лемківському діалекті означає «тільки». Самі лемки називали себе «руснаками», а свою мову «руською». Багато місцевостей на Лемківщині має, крім основної назви, ще й додаток «руський» для відрізнення від місцевостей подібної назви, що заселені поляками чи словаками. Так у північній частині Лемківщини відомі села Ропиця Руська, Устя Руське, Королева Руська та інші.

Заселення Лемківщини почалося давним-давно. Є історичні дані про те, що за княжих часів ці землі входили до складу Червенських городів і разом з ними належали до Київської Русі, а після її розпаду — до Галицько-Волинського князівства. З половини XIV століття північна частина Лемківщини розділила долю решти Галичини, отже знаходилася під пануванням шляхетської Польщі. Відповідно південна частина — під пануванням угорських і чеських королів. Треба відмітити, що в XV–XVI століттях відбувалося суцільне заселення Лемківщини. Вже тоді з'явилися майже всі населені пункти, відомі на сьогоднішній день.

З 1772 р., тобто від першого розділу Польщі, до кінця першої світової війни вся Лемківщина перебувала в межах Австро-Угорської монархії. Між першою і другою світовими війнами північна частина опинилася в межах панської Польщі, а південна — в межах буржуазної Чехословаччини.

Вересень 1939 року не приніс Лемківщині визволення, бо демаркаційна лінія між Радянським Союзом і Німеччиною лягла по річці Сан. 3 вересня 1939 по січень 1945 року Лемківщина знаходилась під німецько-фашистською тимчасовою окупацією. Після розгрому гітлерівської Німеччини територія Лемківщини ввійшла в склад Польської та Чехословацької народних республік.

Протягом довголітнього перебування Лемківщини під іноземним пануванням її населення зазнавало всіляких утисків і лиха.

В минулому лемки займалися переважно хліборобством, особливо в низинних місцевостях, і випасом великої рогатої худоби, а також овець, кіз. Значне поширення мали тут домашні промисли: ткацтво, гончарство, ковальство, шевство, різьблення по дереву.

Джерелами заробітків було ще каменярство, — виготовлення з гірського пісковика жорнових каменів, брусків для заточування кіс, а також виробництво дьогтю, який лемки розвозили по містах і селах Галичини, а часом і далі.

Економічне становище лемків було тяжке. Це був відсталий, занедбаний край, населення якого жорстоко експлуатувалось. Тим і характерний був для лемків Їх віковічний потяг до наддніпрянської України, до культури великого російського народу, за що вони немало страждали протягом всієї історії.

Виходу з важкого економічного становища лемки шукали за панування Австрії та панської Польщі в еміграції до Америки, внаслідок чого велика частина лемків опинилася за океаном.

Однак лемки вміли не тільки страждати. Вони боролися проти соціального і національного гніту. Були на Лемківщині свої народні месники-повстанці; був активний опір політиці Австро-Угорщини і панській Польщі, за що австро-угорські власті арештовували непокірних, розстрілювали і саджали в концентраційний табір Талергоф, а польські санаційні власті «пацифікували»і вивозили в концентраційний табір Березу Картузьку; активно боролися лемки і проти німецько-фашистських окупантів у підпіллі, в партизанах та як добровольці Радянської Армії.

Після визволення значна частина лемків з північної Лемківщини переселилася до Радянського Союзу. Віками гноблені трудівники назавжди покінчили з безправним становищем, з соціальним і національним гнітом. Нове життя почалося також і для тих лемків, що залишилися на території братніх країн — Польщі та Чехословаччини.

М. Соболевський

ЛЕМКІВСЬКІ НАРОДНІ ПІСНІ

Характер і життя лемків знайшли відображення в багатогранному народному мистецтві, зокрема у відомих співанках.

Співанки Лемковини — це талановитий прояв художнього обдарування народу. Могутнє джерело мудрості і поезії. Лемки передавали в своїх піснях відгомін власних думок і почуттів, палкі прагнення до кращого життя, до вільної праці.

Скарбниця чарівних мелодій, різноманітних ритмів, — пісня лемків була вірною супутницею їм на протязі всього життя. Різноманітні співанки лунали під час обрядів і свят, співали їх пастухи і лісоруби. Співанки були розрадою народу і його зброєю на протязі багатьох поколінь.

Пісні Лемковини змістом і формою подібні до загальноукраїнського фольклору, але їм властивий своєрідний неповторний характер.

Підвалини до вивчення музичного фольклору українського населення Карпат заклав, як відомо, у своїх працях видатний український вчений Ф. Колесса. Він першим широко представив його у своїх капітальних працях «Народні пісні з Галицької Лемківщини» (1929), у збірках «Народні пісні з південного Підкарпаття» (1923), «Народні пісні з Підкарпатської Русі» (1938), в записах інструментальних мелодій та пісень з Гуцульщини.

Особливо багато уваги Колесса приділив вивченню фольклору Лемківщини. Він вказав у своїх працях на існування лемківського музичного діалекту, який нерозривно пов'язаний з іншими українськими музичними діалектами, відступаючи від них тільки у своїй надбудові - піснях пізнішого часу, що несуть на собі ознаки впливу західних та південних сусідів.

Чималий інтерес до лемківських народних мелодій виявили українські композитори: С. Людкевич, Є. Козак, М. Колесса, Я. Ярославенко, Б. Фільц та інші, які створили чимало обробок лемківських пісень для хорового і сольного співу, для фортепіано тощо. Композитор Р. Сімович написав на основі лемківського фольклору «Лемківську симфонію»,

Збирання лемківських пісень провадиться і в наш час у населених лемками місцевостях Закарпаття, а також від лемків-переселенців. Цінні записи лемківського фольклору зроблено експедиціями Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук УРСР у Перечинському районі на Закарпатті, у селі Лошнів, Теребовлянського району та в селі Гермаківка, Борщівського району на Тернопільщині. Багато попрацював над збиранням лемківських пісень збирач-аматор О. Гижа (з міста Бережани, Тернопільської області). Однак усі ці записи ще чекають на своє опублікування.

Лемківські пісні займають помітне місце і на концертній естраді. Окремі з них входять до репертуару таких відомих колективів, як Закарпатський народний хор, Прикарпатський ансамбль пісні і танцю «Верховина», вокальне тріо сестер Байко...

На Тернопільщині в згадуваному вже селі Лошнів успішно працює самодіяльний лемківський народний хор, учасниками якого є лемки-переселенці з Польщі. Цей самобутній колектив брав участь у багатьох обласних та республіканських оглядах художньої самодіяльності України. Джерело його художньої самобутності — оригінальний репертуар, опора на пісенно-виконавські традиції свого краю.

Збірку народних пісень «Лемківські співанки» впорядкував Михайло Андрійович Соболевський із власних записів. М. Соболевський походить з родини лемків-селян. Його батьківщина - село Костарівці, Саноцького повіту, Жешувського воєводства, Польща. Навчався в духовній семінарії та Львівському університеті.

За свої симпатії до Сходу, до російського народу та його культури він став жертвою утисків з боку австро-угорських властей. В 1914 році був ув'язнений в концтаборі Талергоф.

З 1919 по 1945 рік був священиком в селі Устя Руське, Горлицького повіту, а звідти в 1945 році переселився до Радянського Союзу.

За молодих літ Соболевський співав у церковних та світських самодіяльних хорах. Музичні знання він здобув самотужки. Пісні рідного краю записував протягом усього життя, починаючи з 20-х років, але, на жаль, не всі записи збереглися.

Тепер М. Соболевський на пенсії, живе в місті Львові.

В збірку «Лемківські співанки» упорядник вмістив 150 пісень. Більше половини з них він записав у селі Устя Руське, Горлицького повіту, теперішнього Жешувського воєводства у Польщі.

Після визволення від фашистських загарбників у 1945 році населення села Устя Руське майже повністю переселилось у село Ягольницю Чортківського району на Тернопільщині. Відтоді, за словами самих лемків-переселенців, розпочинається нова сторінка в їхньому житті. Лемки добре пам'ятають свої пісні, пов'язані з нелегким минулим, свої звичаї і обряди, до яких здавна проявляли великий інтерес фольклористи та етнографи.

Не випадково тут знаходимо окремі близькі варіанти пісень, уміщених Ф. Колессою в збірнику «Народні пісні з Галицької Лемківщини». Але є в цьому збірнику й чимало цілком нових, раніше неопублікованих співанок. Тематика збірника різноманітна: тут є пісні родинно-побутові, про кохання, обрядові (весільні, щедрівки), пісні-балади, жартівливі, емігрантські та вояцькі.

Не всі жанрово-тематичні групи рівноцінні за своїм обсягом і змістом. Так, наприклад, суто обрядових весільних пісень тут небагато — переважають жартівливі і танцювальні приспівки.

Упорядник записував пісні, не ставлячи перед собою спеціального завдання всебічно розкрити народну пісенність. Тому й співвідношення між окремими жанрово-тематичними групами тут, можливо, й не цілком відповідає тому співвідношенню, яке має місце в житті. Характеризуючи пісенний фольклор лемків, ми враховуємо також і надбання попередніх збирачів та дослідників.

Майже немає пісень на історичну тематику за винятком «Я сой хлопець справедливий» (про словацького народного героя Яношика) та емігрантської «Будь здрава, землице», які можна умовно віднести до історичних. Колядки та щедрівки представлені всього двома зразками.

Народні пісні недаремно називають дзеркалом душі народу. Навряд чи хто зміг би краще розкрити й змалювати життя та побут простих трудівників, їхню вдачу й світогляд, ніж це зробили вони самі в своїх піснях.

Найповніше представлена в цьому збірнику родинно-побутова тематика. Народна пісенність лемків обертається переважно навколо тем домашнього побуту, родинних стосунків, кохання, праці в її домашніх індивідуальних формах... Серед пісень на родинно-побутову тематику помітне місце посідають балади, а також колискові пісні. Значно менше, порівнюючи з центральними областями України, є тут пісень героїчного характеру.


СкачатиСкачати: Лемківські співанки (Збірка лемківських пісень Михайла Собо


Схожі реферати:
  • РЕФЕРАТ на тему: Естетична культура юриста ПЛАН 1. Вступ 2. Для чого потрібна естетична культура юристу? Основні засади естетичної культури юриста
  • Узагальнення, систематизація і перевірка знань (реферат)
  • Вiдчуття внутрiшнiх переживань Лесi Українки у пейзажнiй та iнтимнiй лiрицi В iсторiю української i свiтової лiтератури
  • Строки погашення судимості. Зняття судимості Обчислення строків погашення судимості Такими, що не мають судимості, визн
  • Гігієна одягу (реферат)
  • Політична політика та політичні партії в Україні.(реферат)
  • Моя країна Менi дуже подобається визначення поняття "матерiя" з пiдручника фiзики: "Матерiя - поняття, стан простору, ре
  • Джерела. Ріки. Рослинний та тваринний світ річок (урок)
  • Геометричний пошук Означення. Пошукове повідомлення, у відповідності з яким ведеться перегляд файла, називається запито
  • Мати Тереза як взірець доброчинності та милосердя ПЛАН Вступ 1. Коротка біографічна довідка 2. Урок




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.035276