Реферат ЧИТАННЯ І ДЕТАЛЮВАННЯ СКЛАДАЛЬНИХ КРЕСЛЕНЬ Послідовність читання складальних креслень Деталюванням нази


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
ЧИТАННЯ І ДЕТАЛЮВАННЯ СКЛАДАЛЬНИХ КРЕСЛЕНЬ Послідовність чи

Реферат на тему:

ЧИТАННЯ І ДЕТАЛЮВАННЯ СКЛАДАЛЬНИХ КРЕСЛЕНЬ

Послідовність читання складальних креслень

Деталюванням називають процес виконання робочих креслень окремих деталей виробу за складальним кресленням. Деталювання є заключною роботою учнів з технічного креслення, в якій виявляється їх вміння читати креслення і застосовувати на практиці набуті знання та графічні навички. Можна намітити таку послідовність читання складальних креслень:

1. Прочитують основний напис і з нього дізнаються про назву ви­робу, його масу, масштаб зображення тощо; назва виробу деякою мі­рою розкриває його призначення. За конструкторськими документами, які прикладено до складального креслення, вивчають принцип роботи виробу, його технічну характеристику, вимоги до його виготовлення тощо.

2. Ознайомлюються зі специфікацією, розглядаючи її разом з крес­ленням виробу. Так дізнаються, з яких деталей складається виріб, яка їх кількість, назва, матеріал. З'ясовують, які саме стандартні деталі входять до виробу (кріпильні деталі, шарикопідшипники, мас­лянки тощо).

3. Вивчають складальне креслення в цілому, тобто уявляють, які на кресленні виконано вигляди (основні, місцеві, додаткові), роз­різи (прості, складні, місцеві), перерізи, виносні елементи і яке призна­чення кожного з них. З'ясовують положення січних площин, за допо­могою яких виконано розрізи та перерізи і напрям поглядів, за якими побудовано місцеві і додаткові вигляди.

4. Визначають розміри (габаритні, монтажні, встановлювальні та ін.), які нанесено на кресленні.

5. Вивчивши проекції виробу в цілому, послідовно виділяють і вивчають форму кожної деталі. Спочатку деталь знаходять на тій проекції, на якій нанесено номер її позиції, потім знаходять її проекції на всіх інших зображеннях. При цьому звертають увагу на напрям і густість штриховки деталі в розрізах, а також на контур, який обме­жує цю штриховку. Вивчаючи деталь, слід одночасно розглядати її на різних зображеннях і уявляти собі форму невидимої її частини, бо на складальному кресленні одна деталь перекриває іншу,

6. З'ясувавши форму і призначення кожної деталі зокрема, пере­ходять до вивчення способів поєднання деталей між собою. Слід уста­новити характер взаємодії складових частин виробу в процесі його ро­боти, тобто які частини рухомі, які нерухомі, спосіб передачі руху, тип з'єднання, що забезпечує нерухомість, посадки спряжених повер­хонь тощо.

7. Уявити за кресленням послідовність розбирання і складання виробу, тобто в уяві послідовно відокремити одну деталь за одною, як це роблять при демонтажних роботах, або, навпаки, уявити собі, як з окремих деталей скласти цей виріб.

Послідовність деталювання складальних креслень

Деталювання — це не просто копіювання зображення із складаль­ного креслення, а певна творча робота. На робочому кресленні треба не тільки зобразити деталь, а й навести всі дані, потрібні для її виготов­лення і контролю: розміри, допуски, позначення шорсткості поверхні, марку матеріалу, термічну обробку тощо.

Процес деталювання складається з підготовчої стадії і стадії без­посереднього виконання робочого креслення. Розглянемо докладніше ці стадії:

1. Перед початком роботи позначають у специфікації всі оригіналь­ні деталі, бо стандартизовані, нормалізовані і покупні деталі з деталю­вання виключають.

2. Знаходять деталь на всіх зображеннях складального креслення, вивчають її зовнішню і внутрішню форми, визначають її габаритні розміри.

3. За ГОСТ 2.305—68 вибирають головне зображення деталі. Цим зображенням може бути вигляд, розріз або поєднання вигляду з розрізом (для симетричних деталей). Положення головного зобра­ження деталі на робочому кресленні може й не відповідати її поло­женню на головному вигляді складального креслення. Вибираючи головне зображення деталі, слід додержувати вимог, наведених у § 20.2.

4. Намічають потрібну кількість зображень (виглядів, розрізів, перерізів, виносних елементів), виходячи з вимог стандарту 2.305—68. Кількість і характер зображень конкретної деталі на робочому крес­ленні може відповідати або не відповідати кількості зображень на скла­дальному кресленні.

5. За ГОСТ 2.302—68 вибирають масштаб зображення. Не обов'яз­ково додержувати одного масштабу для різних деталей виробу. Як пра­вило, дрібні або складні за формою деталі виконують у збільшеному масштабі.

6. Вибирають формат (ГОСТ 2.301—68), потрібний для виконання робочого креслення деталі. Іноді використовують не лише основні, а й додаткові формати.

7. Намічають розміщення (компоновку) зображень кожної деталі на вибраному форматі,

8. Тонкими лініями будують зображення деталі — вигляди, розрі­зи," перерізи, додержуючи всіх вимог ГОСТ 2.305—68. 9. Проставляють розмірні і виносні лінії.

10. Використовуючи спеціально побудований графік масштабів, безпосереднім вимірюванням на складальному кресленні визначають справжні розміри всіх елементів деталі і проставляють ці розміри на робочому кресленні. Особливу увагу слід звернути на те, щоб-розміри суміжних, спряжених деталей не мали розбіжності. Розміри деяких конструктивних елементів деталі (шпонкових пазів, фасок, проточок центрових гнізд тощо) треба перевірити за відповідними стандартами на ці елементи.

11. Наносять позначення шорсткості поверхні, виходячи з призна­чення деталі, технології її виготовлення й обробки.

12. Обводять креслення і заштриховують розрізи та перерізи.

13. Перевіряють креслення і, якщо потрібно, вносять відповідні зміни, креслять рамку, заповнюють основний напис, пишуть технічні вимоги тощо.

Деякі вимоги до деталювання складальних креслень

1. Виготовляючи складальні креслення для підручників і посібни­ків друкарським способом, масштаб їх беруть звичайно зменшеним і довільним. Він не відповідає значенню, поданому в основному написі. Тому, щоб правильно зняти розміри елементів деталі на складаль­ному кресленні і перенести їх на робоче, користуються спеціаль­ним графіком пропорційного масштабу. Розглянемо побудову цього графіка (рис. 390) і користування ним на прикладі ступінчастого валика.

На міліметровому папері від точки А по горизонталі відкладаємо натуральну довжину валика, тобто 120 мм, і із знайденої точки В по вертикалі відкладаємо виміряну довжину валика на зображенні. Сполучивши точки А і С, дістаємо графік для побудови в масштабі 1:1. Користуємося цим графіком так: на рисунку беремо циркулем розмір, наприклад й, і знаходимо на графіку між лініями АВ і АС по вертикалі відрізок й, який відповідає величині розхилу ніжок цирку­ля. Знайдений на горизонтальній шкалі розмір 65 мм і є справжньою величиною діаметра. Цей графік масштабу використовують для визна­чення розмірів усіх деталей, що входять до цього складального крес­лення.

2. Деякі технологічні операції, наприклад розклепування, роз­вальцьовування, обтискування, запресовування, просвердлювання і скріплювання деталей гвинтами, штифтами тощо, виконують під час складання виробу. На складальному кресленні в технічних вимогах такі операції звичайно обумовлені. У цих випадках деталі слід пока­зувати в тому вигляді, в якому вони надходять на складання, тобто до виконання технологічних операцій (рис. 391).

3. Виконуючи робочі креслення деталей, слід уважно стежити за узгодженням розмірів спряжених частин окремих деталей. Без цього неможливо забезпечити складання виробу. Наприклад, на складальному кресленні узгодженими повинні бути номінальні розміри зовнішньої циліндричної поверхні клапана і внутрішньої ци­ліндричної поверхні штуцера тощо.

4. На робочому кресленні деталі треба відобразити й ті елементи, які на складальному кресленні або зовсім не показані, або зображені спрощено, умовно чи схематично. Наприклад, на складальному кресленні клапана різьбовий отвір М12 показаний без фаски, а на робочому кресленні корпуса (р фаску зображено. До робочого креслення пружини додано діаграму механічної характеристики її, а також таблицю параметрів, чого, звичайно, немає на скла­дальному кресленні, і т. п.

Пояснюється все це тим, що ГОСТ 2.305—68 рекомендує не викону­вати на складальному кресленні деякі дрібні конструктивні елементи, якщо це не позначається на читанні його і не впливає на проведення складальних операцій. До таких елементів слід віднести: а) ливарні і штампувальні заокруглення, уклони і конусності; б) проточки, ка­навки для виходу різьбонарізного інструмента; в) зовнішні і внутрішні фаски; г) пружини і деякі інші деталі, які показують спрощено або схематично, тощо. Відповідні розміри цих елементів слід брати із спе­ціальних стандартів.

5. Розміри деяких елементів деталей, наприклад шпонкових пазів, шліців, гнізд під головки гвинтів, глухих отворів для шпилько­вих з'єднань, центрових гнізд, різьбових проточок тощо, слід бра­ти не з складального креслення, а з відповідних спеціальних стан­дартів.

6. Всі лінійні розміри на робочому кресленні мають бути узгоджені з ГОСТ 6636—69 («Нормальні лінійні розміри»), а кутові — з ГОСТ 8908—58 («Нормальні кути»).

7. Деякі елементи деталей при зображенні на робочому кресленні слід показувати трохи в іншому вигляді, ніж на складальному. На­приклад, глухі різьбові отвори для шпильок та гвинтів на складально­му кресленні показують спрощено — з різьбою, нарізаною до кінця отвору. На робочих кресленнях ці отвори слід показувати з ураху­ванням величини недорізу (ГОСТ 10549—63). На складальному крес­ленні не показують зазор між діаметром прохідного отвору {діаметром болта, гвинта чи шпильки. На робочому кресленні цей розмір пока­зують з урахуванням складання (грубе чи точне) відповідно до ГОСТ 885—64 і деяке інше.

8. Щоб оцінити і проставити на робочому кресленні шорсткість поверхні деталі, слід виявити, яка поверхня — спряжена чи вільна. З'ясувати характер спряження, експлуатаційні та естетичні вимоги щодо поверхні тощо. Практика виробила деякі границі параметрів шорсткості для типових деталей: а) Rz 20 — 0,63 робочі поверхні зубів зубчастих коліс; б) Rz 80 — 1,25 привалкові поверхні кор­пусних деталей, пази, канавки, проточки; в) 0,32 — 0,16 робочі поверхні поршневих циліндрів; г) Rz 40 — 1,25 отвори під болти, гвинти, штифти тощо.

Приклад читання і деталювання складального креслення виробу

1. З основного напису бачимо, що на кресленні зображено подвійний зворотний клапан, який застосовується в гідравлічних системах. Принцип дії клапана: рідина під тиском надходить у верхній наконечник корпуса 1, стискає пружину З, про­ходить крізь зазор, який утворюється між клапаном 2 і корпусом 1, і надходить че­рез відвідний штуцер до системи споживання.

Якщо треба підвести в систему ще й другу рідину, відкручують накидну гайку 5 і підключають клапан до іншого трубопроводу. Тоді суміш рідин проходить через клапан до споживача.


СкачатиСкачати: ЧИТАННЯ І ДЕТАЛЮВАННЯ СКЛАДАЛЬНИХ КРЕСЛЕНЬ Послідовність чи


Схожі реферати:
  • Пропозиція (реферат)
  • Комерційне і фінансове підприємництво Комерційне підприємництво характеризується насамперед тим, що визначальну роль тут відіграють товарно-грошові т
  • “Проблеми сучасної сім’ї” ПЛАН Вступ 1. Сім’я як об’єкт соціального дослідження 2. Основні риси студент
  • Гідрохімічний режим і якість води основних приток річки західний Буг у межах волинської області
  • Міжнародні товарні біржі Міжнародну торгівлю важко навіть уявити без товарних бірж, міжнародних картелі
  • Захворювання органів дихання, причини і профілактика (відкритий урок)
  • Будова і функції шкіри, гігієна шкіри (реферат)
  • Міжнародна торгівля України: аналіз, перспективи, шляхи вдосконалення (реферат)
  • Методи рефінансування центральним банком комерційних банків (реферат)
  • Вступ Ведення поземельних кадастрів є необхідним фундаментом (підставою, базою) для упорядкованих економічних відносин,




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.030656