Реферат РЕФЕРАТ на тему: “ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СВІТОВОЇ ЗОЛОТОВИДОБУВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ” Сучасні політичні реалії, що виникл


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
РЕФЕРАТ на тему: “ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СВІТОВОЇ ЗОЛОТОВИ

РЕФЕРАТ

на тему:

“ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

СВІТОВОЇ ЗОЛОТОВИДОБУВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ”

Сучасні політичні реалії, що виникли після розпаду Радянського Союзу, наприклад, зруйнування єдиної мінерально-сировинної бази, висунули перед пострадянськими країнами, зокрема перед Україною, проблему забезпечення мінеральними ресурсами. Ця проблема тісно пов’язана з національною безпекою та соціально-економічним прогресом нашого суспільства. Особливо гострим є питання щодо забезпечення України золотими резервами. Адже цей метал виступає світовим грошовим еквівалентом, що підтримує стабільність національних валют. Саме це упродовж тисячоліть визначає цінність золота, хоча завдяки унікальним фізико-хімічним властивостям (пластичність, ковкість, хімічна інертність тощо) його також широко застосовують у ювелірній справі та електроніці, космічній та авіаційній промисловості, техніці, медицині тощо. З іншого боку, те, що Україна увійшла у світове економічне співтовариство як його рівноправний член, також зумовлює необхідність тісної взаємодії зі світовим мінерально-речовинним комплексом.

Тому останні відомості щодо стану світової золотовидобувної промисловості матимуть не тільки інформаційне, а й практичне значення для вітчизняних фахівців у галузі геології, економіки, планування.

Світовий видобуток золота

Останні десятиліття XX ст. характеризуються значними подіями на світовому ринку золота. Різке підвищення його вартості у другій половині 80-х – першій половині 90-х років майже до 400 дол. США за унцію ($/oz) призвело до суттєвого зростання видобутку цього металу. Проте наступне катастрофічне падіння вартості до 250 $/oz у 1999 р. взагалі порушило питання про роль золота як світового грошового еквівалента.

Людина видобуває золото вже понад 10 тис. років. Стародавніми центрами його видобутку були Єгипет, Нубія, Іспанія, Кавказ, Індія, Алтай, Китай, Центральна та Південна Америка, пізніше Західна та Південна Африка, Північна Америка, Австралія. Загальна кількість видобутого золота оцінюється у 133 тис. т (табл. 1). Наявні його запаси у родовищах світу оцінюються у 100 тис. т, при цьому палеорозсипні родовища групи Вітватерсранд містять близько 32 тис. т, архейські зеленокам’яні асоціації – близько 18 тис. т, сучасні розсипні родовища – до 32 тис. т й інші (архейські та протерозойські мезотермальні родовища, різноманітні типи мезо-кайнозойських родовищ та інші) – до 20 тис. т [8].

Понад половину вказаних вище обсягів золота видобуто у XX ст. У перші три десятиліття у середньому добувалося по 500-600 т/рік, а в наступних – 750-850 т/рік. У 80-х роках – понад 1000 т/рік при щорічному збільшенні видобутку цього металу в середньому на 10-15%. У зв’язку з різким підвищенням вартості золота у першій половині 90-х років його видобуток становив понад 2000 т/рік (табл. 2).

Упродовж зазначеного періоду, до 1997-1998 рр., спостерігалося щорічне зростання рівня видобутку золота на 2-3%. У 1997 р. зростання світового видобутку золота становило 2,3%, або 55 т (табл. 2). Такі значні золотовидобувні країни, як США, Австралія, Китай, Перу, Папуа-Нова Гвінея, Гана підвищили рівень видобутку, тоді як ПАР, Канада та Чилі дещо знизили.

Найбільш вражаючим було зростання видобутку золота у США – більш ніж удесятеро за сімнадцять років: з 30,2 т у 1980 р. до 340 т у 1997 р., до того ж за останній рік цей показник становив 3%. Найбільшим видобувачем Сполучених Штатів у 1997 р. була компанія «Newmont» після об’єднання у липні того ж року із «Santa Fe». Їхні операції у Неваді та Каліфорнії становили близько 26% усього видобутку золота цієї країни [10].

Різке підвищення видобутку золота в Перу пов’язане з початком роботи нового рудника Янакоха на базі найбільшого золотого родовища в Латинській Америці. Там у 1994 р. було видобуто 220 000 oz (6,8 т), а лише за десять перших місяців 1997 р. – 26,6 т, що становить 43% усього видобутку золота в Перу. Планується, що у 2002 р. видобуток перевищить 100 т. У Чилі видобуток зменшився на кількох копальнях, що були зачинені внаслідок стихійних явищ (наприклад, Агуа де ла Фалда). У Бразилії зниження видобутку зумовлене зниженням ціни на золото і у зв’язку з цим скрутним становищем гаримпейрос. Водночас Аргентина увійшла до списку найбільших золотовидобувних країн наприкінці жовтня 1997 р. завдяки видобутку руди на мідно-золотому родовищі Баджо де ла Алюмбрера. Кілька невеликих копалень розпочали видобуток золота в Уругваї, Коста-Риці, Гондурасі та Нікарагуа.

Безпрецедентне падіння рівня видобутку золота сталося у Росії: з 269 т у 1984 р. до 134 т у 1997 р. і до 107 т у 1998 р., що пов’язане не тільки з економічними, а й з політичними подіями. Одночасно РФ розпродає значну частину свого золотого запасу (табл. 3), що посилило економічну кризу і сприяло падінню курсу російського рубля. На жаль, скорочення золотовалютних резервів Росії триває: тільки у січні 1999 р. воно становило 602 млн дол. США, що приблизно дорівнює 60 т.

Найбільші родовища золота світу, що розроблюються, сконцентровані переважно у кількох країнах: США, Канаді, ПАР, Австралії, Індонезії, Перу, Гані тощо (табл. 4).

Розглянемо організацію видобутку золота в ПАР, що є найбільшою золотовидобувною країною світу (табл. 5).

Отже, золото в ПАР (як і в усьому світі) видобувають великі транснаціональні компанії, об’єднані у фінансові групи, такі, як: AngloAmerican, Avmin, Consolidated African Mines, Gencor, GFSA, JCI Gold, Minorco, Randgold тощо. Вони можуть бути зареєстровані у будь-якій країні (переважно США, Канада, ПАР, Австралія), але мають свої фінансові інтереси в усьому світі, зокрема й у Росії (останнім часом).

Так, упродовж 1992-1996 рр. більше ніж удвічі (в ціновому вимірі) зріс видобуток золота американськими (США) фірмами: з 301 млн дол. до 629 млн дол. [13], хоча числовий вираз золота, що його видобули у метрополії, залишився практично незмінним (табл. 2), адже настільки зросла експансія американських золотовидобувних компаній у світі. І якщо у 1992 р. у метрополії було видобуто 56% їхньої продукції, то у 1999 р. – тільки 26% [18]. Водночас зростають внески фірм США у пошуково-розвідувальні програми в інших країнах, наприклад, у країни Південної Америки – з 39 млн дол. у 1992 р. до 58 млн дол. у 1993 р. [7]. Але не фірми США лідирують у цьому плані, а канадські (94 провідних фірм), якими у 1996 р. було видобуто продукції на 958 млн дол., зокрема у Латинській Америці – на 490 млн дол. До речі, за 1992-1996 рр. видобуток золота іноземними компаніями у цьому регіоні зріс у 6 разів. Протягом останніх років транснаціональні компанії США, Канади, Австралії, ПАР та інших розвинутих країн підвищили свою активність у Південній Америці, Африці, Південно-Східній Азії, Росії [3, 4, 5, 9, 13, 14, 17]. Ще більше зростання їхньої активності планується у майбутньому [22]. Дбаючи про свою екологію, розвинуті держави переносять екологічно небезпечну частину технологічного гірничовидобувного процесу на територію країн, що розвиваються, сплачуючи зазвичай 10-20% видобутої продукції урядові експлуатованих країн.

До найбільших золотовидобувних компаній з річним рівнем видобутку понад 1 млн унцій (1 oz = 31,1 грама) належать такі: зареєстровані у США Newmont, Homestake, Freeport; у Канаді – Barrick Gold, Kinross Gold, Placer Dome; в ЮАР – AngloGold, Driefontein, Gold Fields; в Австралії – Normandy Mining; у Великобританії – Rio Tinto; у Гані – Ashanti Goldfields [21].

Найзначнішим у світі виробником золота є транснаціональна компанія AngloGold Ltd, зареєстрована у ПАР. У 1998 р. вона видобула 6,6 млн унцій золота (табл. 6), чи понад 200 т, що майже вдвічі перебільшує щорічний видобуток РФ в останній час (табл. 2). Сформована у березні 1998 р. на базі Vaal Reef компанія передусім репрезентує інтереси фінансових груп Великобританії та США при розробці таких родовищ золота у ПАР, як ERCO, Вааль Ривер, Фри Стейт, Вест Вітс, Драйфонтен. За межами Південної Африки компанія частково володіє копальнями Задіола у Малі (38%), та Навахаб у Намібії (70%), має пошуково-розвідувальні проекти у Сенегалі, Малі, Танзанії. Вона входить до фінансової групи AngloAmerican Corp., разом з якою володіє такими родовищами, як Ествааль, Еландсранд, Фриголд, Саусвааль, Вестерн Діп, Джоель. Загальна ринкова вартість компанії дорівнює 27 млрд рендів ПАР.

Стисла характеристика цієї та інших провідних золотовидобувних компаній світу наведена у табл. 6-8 (за станом 1997-1998 рр.).

Слід ще раз наголосити на транснаціональних, надкордонних інтересах провідних компаній, що володіють родовищами та здійснюють пошуково-розвідувальні дослідження у багатьох країнах: Ashanti – у Гані, Зімбабве, Малі, Гвінеї; Newmont – у США, Узбекистані, Перу, Індонезії, Мексиці; Barrick Gold – у США, Канаді, Чилі, Перу; Kinross – у США, Канаді, Зімбабве, Росії, Чилі, Ботсвані тощо. Останнім часом значну активність у завоюванні нових об’єктів за межами національної території виявляють порівняно молоді австралійські фірми, досягаючи рівня видобутку партнерів з США та Канади. Так, Normandy, крім копалень в Австралії, частково володіє родовищем Іті в Кот-д’Івуарі (33%); Resolute має інтереси у Гані, Зімбабве, Танзанії; Goldfields – у Папуа-Новій Гвінеї, Тасманії.

Останнім часом міжнародні компанії проникають у золотовидобувну галузь колишніх радянських республік [22]. Так, разом з російськими компаніями розробкою Агінського родовища на Камчатці займається Kinross Gold (25%) та Gryberg Resourses (25%); Балей в Забайкаллі – Armada Gold Corp. (85%); Дукат в Магаданській області – Pan American Silver Corp. (70%), Джульєта – Arian Resources (75%), а Шкільного – Rux Resources Inc.; Багатовершинного у Хабаровському краї – Amur Interational Gold Mines Ltd.; Нежданінського в Якутії – Celtic (50%); Покровського в Амурській області – Homestake та Peter Hambro PLG; Верхній Менкеш в Якутії – Celtic Resources Holding PLC. У Вірменії на родовищах Меградзор та Зод працює First Dyasty Mines Ltd.; у Казахстані – Indochina Goldfields Ltd. та BKG Resources PLC (родовище Бакірчик), Goldbelt Resources Ltd. (Леніногорськ), Steppe Gold Resources Ltd. (Мізек); у Таджикистані (Зарафшан) – Nelson Gold Corp. та International Finance Corp.; в Узбекистані (Кайрагач) – Rux Resources Inc.; у Киргизстані (Кумтор) – Cameco.

Активність іноземних гірничорудних компаній зазвичай сприяє поліпшенню економічного становища та пом’якшенню соціально-політичної напруженості у країнах, що розвиваються. Підвищуються технологічний рівень, науковий потенціал суспільства, набувають високого фахового рівня національні інженерно-технічні кадри, тисячі людей мають порівняно високооплачувану роботу. Прикладами таких країн можуть бути Перу та Гана, Зімбабве та Папуа-Нова Гвінея.

Проте жодна компанія не розпочне роботи на новому об’єкті чи у новій країні, якщо не буде впевнена у їхній прибутковості.

Певні умови здійснення золотовидобувних робіт

Однією з найважливіших умов розширення ділової активності транснаціональних компаній у будь-якій країні є політична ситуація та сприятливі інвестиційні умови. Так, заміна уряду ПАР, напевне, була однією з причин зменшення видобутку золота у цій країні з 640 т у 1986 р. до 432 т у 1998 р. [12], хоча одночасно було розвідано кілька нових родовищ та ділянок, наприклад, на рудному полі Вітватерсранд [11].

Після багатьох років політичної нестабільності у Гані прихід до влади уряду Роллінгса, крім загального поліпшення соціально-економічної ситуації в країні, сприяв також припливу іноземних капіталів у гірничорудний сектор економіки. Тому різко підвищився видобуток золота: з 12 т у 1988 р. до 57 т у 1997 р. [6]. Особливо сприятливий інвестиційний клімат створено для Ashanti Goldfields (спільна компанія Lohro та уряду Гани), продукція якої зросла з 7,5 т у 1986 р. до 31 т у 1995 р. і до 35,5 т у 1997 р. [7, 21]. У свою чергу, це сприяло розвитку інших секторів економіки Гани, де золоторудна промисловість посідає друге за значенням місце після аграрного сектора.

Завдяки політичним та економічним реформам у країнах Латинської Америки, капітали надходили до кількох країн, розширювався гірничорудний сектор їхньої економіки, що, у свою чергу, сприяло поліпшенню макроекономічної ситуації цих країн. Типовим прикладом може бути Перу, де прихід до влади у 1990 р. уряду Фуджиморі різко змінив економічну ситуацію в країні. Країна, піддана бунтам і нарковійнам, у 1990 р. мала 7600% інфляції. У 1997 р. інфляція становила лише 8%. Очевидно, що цьому сприяла інтенсифікація гірничорудного сектора, експорт продукції якого подвоївся: 1993 р. – 1431 млн дол., 1996 р. – 2655 млн дол. Важлива роль у цьому належить золотовидобувній промисловості, продукція якої різко зросла після введення в експлуатацію відкритого рудника Янакоха. Він характеризується порівняно невисоким вмістом металу в руді (1,34 г/т) та низькою собівартістю його видобутку (99 $/oz). Розробка родовища розпочалася у липні 1992 р., коли тут об’єдналися інтереси трьох компаній: Minera Yanacocha, Newmont Gold та Cia de Minas Buenaventura. Вони інвестували 240 млн дол. США у розвиток цього проекту і вже у перші шість місяців 1997 р. було видобуто 26,6 т золота, що дорівнювало 43% загальної перуанської золотої продукції. У 1998 р. у Перу було видобуто 72 т золота на 798 млн дол. [10].

Зміна політичної ситуації у країнах Східної Європи (Чехія, Словаччина, Румунія, Угорщина) також викликала підвищений інтерес інвесторів до традиційної гірничорудної галузі. Greenwich Resources (Великобританія) виграла тендер на розвідку ділянки Розміталь родовища Васьков-Петракова Гора з запасами 800 тис. oz (24,9 т) золота; Rhodes Mining (Австралія) має 89,7% акцій рудника Лахока в Угорщині з ресурсами 24,5 млн т з вмістом золота 1,4 г/т [7].

Китай до недавнього часу самостійно розробляв свої золоті родовища, але зараз і він зацікавлений у зовнішніх інвестиціях. Очікується, що у розробці родовищ Пайшанлу та Чангкенг братимуть участь компанії Barrick Power Gold Corp. of China, Power Corp. of Canada та China National Gold Corp.

Список таких прикладів можна продовжити. Слід враховувати головне: транснаціональні компанії залюбки втручаються в гірничовидобувні сектори національних економік країн, що розвиваються, якщо політична ситуація та інвестиційний клімат сприяють цьому. Це втручання зазвичай позитивно відбивається на економіці цих країн.

Другою важливою умовою активності золотовидобувних робіт є концентрація золота в рудах. Чим вище показник концентрації, тим доцільніша розробка родовища, хоча прямого співвідношення між ним та собівартістю металу, що видобувається, немає. Так, на підземній копальні Вааль Ривер в ПАР компанії Anglogold середній вміст золота в рудах дорівнює 8,1 г/т, а собівартість продукції – 190 $/oz; на відкритій копальні Фрі Стейт – 0,9 г/т та 300 $/oz тощо, а на копальні Задіола в Малі – 3,0 г/т та 109 $/oz. Один із найнижчих показників власне золотих родовищ зафіксовано, мабуть, на копальні Мідрас в Гані компанії Ashanti: 0,68 г/т (собівартість 255 $/oz). Звичайно, на комплексних родовищах, де золото є попутним компонентом, його концентрація може бути суттєво нижчою і дорівнювати 0,1-0,2 г/т (ERGO – 0,2 г/т, Раунд Маунтен – 0,12, Олімпік Дам – 0,3). Найвищі концентрації золота спостерігаються у рудах низки південноафриканських (Клуф – 12,9 г/т, Ліудорн – 10,6, Драйфонтен – 10,0), австралійських (Паджінго – 12,1-13,8 г/т, Гентлі – 16,7-23,9) та канадських (Хоїл Понд – 13,6 г/т, Макасса –11,7, Слиппінг Жіант – 10,8, Ескей Крік – 67,17-102,1, Девід Белл – 11,4-13,7) родовищ.

Останніми роками спостерігається тенденція до зниження середнього вмісту золота в рудах. Якщо 10-15 років тому цей показник коливався між 3-6 г/т, то зараз він дорівнює 1-3 г/т. Так, наприклад, з 1981 р. до 1991 р. середній вміст золота в рудах, що видобуваються у США, зменшився з 3,56 до 1,52 г/т [7]. Це пов’язано з початком дії відкритих копалень. Їхня кількість за той самий час зросла з 32 до 80, а видобуток золота – в 14,5 раза. Одночасно кількість підземних рудників зменшилася з 56 до 13, а середній вміст золота в рудах, що видобуваються, підвищився з 5,76 до 7,65 г/т.

Зниження концентрації металу означає необхідність переробки дедалі більшої кількості руди, що, у свою чергу, потребує нових технологічних засобів. Одним з них стала метода купчастого вилужування, де застосовуються цианіди. Вперше для золота її використано у Неваді у 1971 р. Нині ця метода дуже широко застосовується в усьому світі, особливо в тропічних країнах. Її впровадження дозволяє суттєво зменшити собівартість продукції, що є вирішальною умовою здійснення золотовидобувних робіт. Як було показано вище, собівартість золота коливається у широких межах, від 100 до 400 $/oz. Загалом, вона повільно змінюється, віддзеркалюючи (із затримкою на 1-2 роки) зміну вартості золота (табл. 9).

Собівартість золота становить у середньому 250 $/oz, хоча в різних країнах та на різних копальнях вона може мати суттєву різницю: від 99 $/oz на родовищі Янакоха в Перу до 300-400 $/oz на декількох рудниках Америки та Африки (Пінсон – 425 $/oz, Канделярія в США – 346, Ель Бронс у Чилі – 371, підземні виробки Буксберг в ПАР – 356). Однією з умов доцільності золотовидобувних робіт є рівень вартості золота на світових ринках не нижче ніж 300 $/oz.

Сучасний стан та перспективи світового ринку золота

Незважаючи на постійне зростання видобутку золота до 1998 р. включно, перелам економічної ситуації позначився вже у 1997 р., коли середньорічна вартість золота знизилася на 57 $. – до 331,29 $/oz. Це був найнижчий рівень з 1985 р., коли середньорічна вартість золота становила 317,26 $/oz [15]. У 1997 р. вартість золота поступово знижувалася з 366 $/oz на початку року до 283 $/oz наприкінці, у середині грудня (найнижчий рівень з серпня 1979 р.). У 1998 р. вартість золота становила близько 290 $/oz, а у першій половині 1999 р. знизилася до 250-255 $/oz.

Для того щоб зрозуміти причини зниження вартості золота, треба проаналізувати не тільки економічну ситуацію у світі, а й зміну сприйняття ринку золота та ролі золота як світового грошового еквівалента.

Незважаючи на глибокі економічну та фінансову кризи багатьох країн Східної Азії у другій половині 1997 р., Південної Америки – у перший половині 1998 р. та Росії – у другій половині 1998 р., глобальна світова економічна ситуація була стабільною. У найважливіших індустріальних країнах економіка мала динамічний розвиток, зростання практично всіх економічних факторів супроводжувалося низькою інфляцією. Попит і пропозиція золота були збалансовані (табл. 10), світове виробництво золота стабільно підвищувалося, причому це підвищення (13% у 1997 р.) значно перекривало підвищення видобутку золота (2,3%) у тому самому році (табл. 11).


СкачатиСкачати:РЕФЕРАТ на тему: “ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СВІТОВОЇ ЗОЛОТОВИ


Схожі реферати:
  • Iду душею до Тараса (Моє ставлення до Тараса Шевченка) Учителю, стою перед тобою,Малий, вчарований до нiмоти.Хто ще умiв
  • Визначення продуктивності праці Оскільки в попередніх розділах ми неодноразово торкалися питання ефективності виробництва, вкладаючи в нього сенс спі
  • Мантія Землі, її суть і види (реферат)
  • Інвестиційна діяльність населення Фінанси населення за джерелами формування належать до сфери споживання, але завжди від споживання у населення залиш
  • РЕФЕРАТ на тему: Історія розвитку кухарської справи в Україні та світі Харчування — одна із основних життєво необхідних
  • Економіка Австралії і Океанії Промисловість Австралія високорозвинена індустріально-аграрна країна ринкової економіки. Країна багата на заліз
  • Політична система суспільства (реферат)
  • Робота з документами, що містять комерційну таємницю Комерційна таємниця (КТ) це виробнича, науково-технічна, управлінська, фінансова та інша до
  • Порядок оформлення платіжної відомості (реферат)
  • ! РЕФЕРАТ на тему: Напрями та жанри в літературі середньовіччя Література середніх віків мала переважно викривальне спрямування щодо існуючих порядків. Особливе




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.035447