Реферат Науково-технічний потенціал та його формування на Україні План 1. Науково-технічний потенціал України


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
Науково-технічний потенціал та його формування на Україні

Реферат

на тему:

Науково-технічний потенціал

та його формування на Україні

План

1. Науково-технічний потенціал України: сучасний стан та особливості територіальної організації.

2. Місце науково-технічного потенціалу в науково-технічному прогресі і розвит­ку народногосподарського комплексу.

3. Проблеми реконструкції народного господарства Украї­ни в контексті завдань прискорення науково-техніч­ного прогресу.

1. Науково-технічний потенціал України:

сучасний стан та особливості територіальної організації

Основою науково-технічного розвитку країни є науково-техніч­ний потенціал, що являє собою сукупність усіх засобів науково-технічної діяльності та її ресурсів. Науково-технічний потенціал включає:

  • матеріально-технічну базу науки (сукупність засобів науково-технічної праці, наукові організації, наукове обладнання і уста­новки, експериментальні заводи, лабораторії, електронно-обчис­лювальна база інформаційного забезпечення тощо);
  • кадри наукової системи (вчені, дослідники, конструктори, експе­риментатори, науково-технічний персонал);
  • інформаційну систему, яка забезпечує постійне вдосконалення наукових знань (наукові прогнози, банк патентів, авторських сві­доцтв, банк відомостей про світові досягнення в галузі конкрет­них наук тощо), яка здатна до оперативної обробки інформації та надання її користувачеві;
  • організаційно-управлінську підсистему — планування науко­во-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДЦКР); фі­нансування НДДКР; структуру управління НДДКР; організацій­но-управлінські структури наукових підрозділів; методи управ­ління НДДКР.

У цій системі мережа науково-дослідних, конструкторських, проектних інститутів, а також дослідних підрозділів вищих нав­чальних закладів функціонує з метою виробництва, розповсю­дження і впровадження в практику наукових знань, реалізації єдиної науково-технічної політики. Розвинутий науково-тех­нічний потенціал є також визначальною передумовою для вста­новлення і ефективного розвитку міжнародних науково-техніч­них зв'язків.

В Україні створено потужний науково-технічний потенціал, спроможний вирішувати найактуальніші проблеми структурної перебудови економіки, демілітаризації технологій, посилення їх соціальної спрямованості, прискорення НТП, посилення інтен­сифікації тощо. На сучасному етапі в країні є об'єктивні умови для втілення в життя активної державної науково-технічної полі­тики. Функціонує потужний потенціал академічної, вузівської і га­лузевої науки, науково-технічний потенціал багатьох підприємств, зокрема наукомістких виробництв у промисловому комплексі.

Однак на сучасному етапі економічного розвитку господарсь­кий механізм не забезпечує необхідного сприйняття підприємст­вами науково-технічних досягнень. Наслідками негативних за­гальноекономічних тенденцій є зниження ефективності нагромад­женого науково-технічного потенціалу, інноваційний застій (табл.).

В Україні нагромаджено значний досвід програмно-цільового планування НТП на основі розробки системи відповідних про­грам. До тих, які розробляються на національному рівні, нале­жать державні науково-технічні програми з ресурсозбереження, приросту виробництва продовольства, збільшення випуску тех­нологічного устаткування на експорт, програма фундаменталь­них досліджень з найважливіших напрямів академічної науки тощо. Серед регіональних науково-технічних програм, які розроб­ляються в областях України (понад 200 найменувань), переважа­ють програми з виробництва товарів народного споживання, охорони навколишнього середовища, використання вторинних ресурсів. У галузях і на підприємствах ведеться розробка програм з питань, технічного переозброєння виробництва, освоєння нових технологій.

Таблиця 1

РОЗПОДІЛ СТВОРЕНИХ ЗРАЗКІВ НОВИХ ТИПІВ ТЕХНІКИ

В УКРАЇНІ у 2000—2003 pp., %*


2000 2001 2002 2003
Створено зразків, технічний рівень яких у порівнянні з кращими вітчизняними і зарубіжними аналогами: 100 100 100 100
вищий 3,9 0,6 1,7 1,7
відповідає 88,9 63,5 62,2 65,0
нижчий 0,3 0,8 0,5 0,5
не відповідає 6,9 35,1 35,6 32,8

* Статистичний щорічник України за 2003 рік — К.: Українська енциклопедія, 2003.

Розміщення наукових закладів, безперечно, впливає і на роз­міщення галузей господарства (в першу чергу наукомістких та невиробничої сфери). Водночас характер розвитку і розміщення продуктивних сил впливає на спеціалізацію наукових підрозділів, що сприяє розв'язанню нагальних економічних і соціальних проб­лем цих регіонів.

Розміщення наукових закладів має такі особливості. Інститути теоретичного профілю розташовані у великих науково-культур­них центрах. Мережа галузевих науково-дослідних інститутів прикладного профілю, що тяжіють до виробничих баз, розміщена більш рівномірно. Переважна їх частина знаходяться в централь­них районах, а на периферії — їх філії, відділення й лабораторії. Посилення інтеграційних процесів сприяло створенню науково-виробничих об'єднань.

Важливу роль у розміщенні об'єктів народного господарства відіграють провідні проектні інститути, що займаються проектуванням великих промислових підприємств, транспортних магіст­ралей, гідротехнічних споруд, а також ті, що складають гене­ральні плани міст і районні плани.

Таблиця 2

РОЗМІЩЕННЯ ВИЩИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ І-II РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ ПО РЕГІОНАХ УКРАЇНИ у 2002-2003 pp.*


Кількість закладів 2002/2003, од. В них студентів

2002/2003, тис. чол.

Україна 705 603,1
АР Крим 25 15,4
Вінницька область 26 24,5
Волинська 14 12,0
Дніпропетровська 47 40,5
Донецька 68 50,0
Житомирська 20 17,3
Закарпатська 15 10,2
Запорізька 25 18,9
Івано-Франківська 24 19,3
Київська 17 17,9
Кіровоградська 19 10,8
Луганська 39 29,9
Львівська 41 33,6
Миколаївська 19 13,5
Одеська 27 26,3
Полтавська 25 17,3
Рівненська 14 13,4
Сумська 22 16,3
Тернопільська 14 14,0
Харківська 42 34,5
Херсонська 20 14,9
Хмельницька 16 12,1
Черкаська 21 16,9
Чернівецька 18 13,2
Чернігівська 21 15,0
м. Київ 47 43,0
м. Севастополь 5 3,9

* Статистичний щорічник України за 2003 рік. — К.: Українська енциклопедія, 2003.

У 2003 p. в науці і науковому обслуговуванні України було зай­нято 150,1 тис. чоловік, у т. ч. 4,6 тис. докторів наук і 21,2 тис. канди­датів наук.

В академічному секторі науки зосереджено понад 7% наукових працівників. Найбільшим сектором науки в Україні за чисе­льністю зайнятих працівників є вузівський сектор, а в ньому — вищі заклади освіти І—II рівнів акредитації (табл.).

Значного розвитку в Україні досягли галузевий і заводський сектори науки. Останній зосереджений переважно на великих підприємствах. Цей сектор найбільш повно представлений у ве­ликих містах Донбасу, індустріального Придніпров'я, а також у Києві, Харкові, Одесі, Львові.

З метою удосконалення управління наукою в Україні створено шість територіальних наукових центрів: у Києві, Харкові, Доне­цьку, Дніпропетровську, Одесі та Львові, які координують роботу академічного, вузівського, галузевого і заводського секторів, про­водять дослідження з урахуванням місцевої специфіки.

В цілому профіль закладів науки і наукового обслуговування збігається з спеціалізацією галузей матеріального виробництва невиробничої сфери по регіонах.

2. Місце науково-технічного потенціалу в науково-технічному прогресі і розвитку народногосподарського комплексу

Науково-технічний прогрес (НТП) — поступальний та взаємопов'язаний розвиток науки і техніки, характерний для великого машинного виробництва. Неперервність НТП залежить насамперед від розвитку фундаментальних дос­ліджень, які відкривають нові якості і закони природи та суспільства, а також прикладних досліджень та дослідно-конструкторських розробок, що дають змогу втілити нау­кові ідеї в нову техніку і технологію. НТП здійснюється у двох взаємообумовлених формах: 1 — еволюційній, яка означає порівняно повільне і часткове вдосконалення тра­диційних основ науки і техніки; 2 — революційній, яка відбувається у вигляді науково-технічної революції (НТР) і породжує принципово нову техніку і технологію, викли­кає докорінні перетворення продуктивних сил суспільства.

Революційний шлях — головний шлях розвитку тех­ніки і технології в епоху НТР. Його визначальною особ­ливістю є бурхливий розвиток науки, перетворення її в безпосередню продуктивну силу. Наука перетворює­ться на провідну ланку системи «наука—техніка—ви­робництво». З розвитком науки та впровадженням її досягнень виникли поняття «наукомісткі виробництва» або «виробництво високих технологій». До них нале­жать галузі індустрії, що вирізняються високими ви­тратами на наукові дослідження при плануванні нових видів продукції.

НТР впливає також на темпи піднесення окремих галузей і на їх поєднання чи галузеву структуру. Великі зміни відбуваються і в структурі окремих галузей. З одного боку, відбувається подаль­ше «дроблення» цієї структури, пов'язане, перш за все, з усклад­ненням виробництва, формуванням різних новітніх галузей НТР. З другого боку, різні галузі і підгалузі об'єднуються, створюючи складні міжгалузеві комплекси: агропромисловий, машинобудів­ний, паливно-енергетичний та ін.

НТР змінює і характер традиційних видів виробництва. Одна із особливостей цієї зміни — укрупнення основних виробничих агрегатів, що веде до подальшої концентрації виробництва пере­важно в індустріальних районах.

Науково-технічний прогрес сприяє більш рівномірному і ефек­тивному розміщенню підприємств, виробничих комплексів і га­лузей господарства. Створення і вдосконалення потужних, висо­копродуктивних машин у багато разів збільшують продуктив­ність праці у всіх районах. Поява нових способів передачі електроенергії через об'єднані енергосистеми зробила економіч­но вигідним просторовий розрив між великими виробниками електроенергії на базі дешевих енергоносіїв та її споживачів.

Завдяки досягнутому рівню розвитку науки і техніки, виробницт­ву промисловістю високопродуктивних машин, механізмів і облад­нання освоєно ефективні природні ресурси, що зумовило терито­ріальні зрушення у розвитку і розміщенні продуктивних сил.

Урахування регіональної специфіки при проектуванні техніки і технології дозволяє добитися найкращих результатів в її вико­ристанні. Є потреба більш повного урахування регіональних особ­ливостей науково-технічного прогресу, причому не тільки при­родних (клімат, сейсмічність, вічна мерзлота, особливості заля­гання корисних копалин), але й економічних (густота населення, кваліфікація кадрів, транспортна освоєність тощо).

Широка і комплексна автоматизація, механізація виробництва повністю змінюють характер праці. Сучасний етап автоматизації спирається на електронізацію (комп'ютеризацію) народного гос­подарства.

Велике значення має впровадження трудозберігаючих техно­логій у промислових центрах і вузлах, що мають обмежені мож­ливості забезпечення промисловості і сфери послуг трудовими ресурсами. Це стосується насамперед старих промислових райо­нів, які характеризуються погіршенням демографічної ситуації.


СкачатиСкачати: Науково-технічний потенціал та його формування на Україні


Схожі реферати:
  • Умисне знищення або пошкодження майна 1.
  • Дискретний логарифм(реферат)
  • Інноваційний менеджмент у ринковій системі (реферат)
  • ДОГОВІРјИЇ "ДОГОВІР"ј купівлі-продажу (поступки) пайових часток в ТОВ між підприємствамијИЇ "купівлі-продажу (поступки) пайових часток в ТОВ між підприємствами"ј м.
  • Сутність поняття валовий випуск (Курсова)
  • Американський досвід управління персоналом (Реферат)
  • Побудова множинних фільтрів для лінійних алгебраїчних систем
  • Українські народні свята Кожна нація, кожен народ, має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох сто
  • КОНТРОЛЬНА РОБОТА на тему: Компоненти екосистеми, біоценоз і біотоп. Парниковий ефект, його суть і причини виникнення. Основні заходи щодо охорони і збереження твари
  • Реферат з хімії на тему: ПРОТЕОМІКА Назва цієї науки, яка народилося в 1995 році, походить від злиття двох термінів: "ДЖГИ№Эns" і "ЫЩnГБЩ" (однак є погляди, що за




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.032672