Реферат Кримінальна відповідальність (реферат)


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
Кримінальна відповідальність (реферат)

Реферат на тему:

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

  1. Кримінальний кодекс та межі його дії

Конституцією України встановлено: діяння, які є злочинами, і відповідальність за них можуть визначатися виключно законами України. Будь-які інші нормативно-правові акти (як-от укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, акти мініс­терств і відомств України) не можуть вирішувати цих пи­тань. Таким чином, після прийняття Конституції України в нашому праві остаточно закріплено класичне правило nullum crimen nulla poena sine lege («без вказівки закону немає ні злочину, ні покарання»).

Кримінальний кодекс (КК) є основним кримінальним законом, який діє в Україні. Якщо виникає необхідність визнати злочинами нові види небезпечної для суспільства поведінки, посилити чи пом'якшити відповідальність за вже передбачені злочини або іншим чином удосконалити кримі­нальне законодавство, це може бути зроблено тільки прий­няттям закону про внесення змін і доповнень до Кримі­нального кодексу; законодавець майже ніколи не допускає прийняття окремих кримінальних законів, які діяли б пара­лельно з кодексом.

Кримінальний кодекс складається із Загальної та Особ­ливої частин. Перша з них містить загальні положення, які стосуються кримінальної відповідальності,—це правила щодо меж дії кримінального закону, поняття злочину, вини, стадій злочинної діяльності, співучасті, перелік видів пока­рань, правила щодо призначення покарання, строків дав­ності, судимості тощо. Особлива частина складається із статей, в яких дано описи конкретних злочинів і вказано, які покарання суд може призначати за вчинення того чи іншого злочину.

Дія норм Кримінального кодексу України обмежується певним простором, часом та колом осіб.

Кримінальний кодекс поширюється на всі злочини, вчинені на території України; ця територія і є простором дії КК. Застосування кримінального закону України до злочи­нів, учинених поза межами України, може мати місце лише в окремих випадках, прямо обумовлених законом.

Злочини, розпочаті в інших державах і продовжені чи закінчені на українській території, також вважаються вчине­ними в Україні.

Дія Кримінального кодексу поширюється на всіх осіб, які вчинили злочини на території України, тобто на грома­дян України, іноземців та осіб без громадянства, за винят­ком тих, які згідно з нормами міжнародного права мають дипломатичний імунітет. Ці особи за вчинені на території України злочини можуть бути піддані кримінальній відпові­дальності за законами України лише в разі згоди на це країни чи міжнародної організації, представниками якої вони є.

Ст. 29 Конституції України встановлює, що громадянин України не може бути виданий іноземній державі. Це правило поширюється і на ті випадки, коли іноземна держава хоче покарати українського громадянина за вчинений на її території злочин. Видача з цією самою метою іноземців чи осіб без громадянства може мати місце, якщо вона передбачена відповідними міжнародними договорами.

Юридична сила кримінально-правової норми обмежуєть­ся також і часом дії цієї норми. Тут застосовується загальне правило: дії винного мають розглядатися за тим криміналь­ним законом, який був чинним на момент скоєння злочи­ну. Нові кримінально-правові норми, прийняті пізніше, не поширюються на цей злочин. Винятком є лише той випа­док, коли новий закон скасовує відповідальність, пом'як­шує покарання або ж іншим чином покращує становище винної особи. Такий закон має зворотну силу, тобто поши­рюється і на діяння, вчинені до введення його в дію. Тому якщо 20 січня А. вчинив злочин, за який передбачене пока­рання до 10 років позбавлення волі, а 20 лютого набрав чинності закон про зміни й доповнення до КК, який перед­бачає зниження покарання за цей злочин до 7 років, то суд визначатиме покарання для А. з урахуванням цього закону і не може призначити більш як 7 років.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Територією України, на яку поширюється кримінальний закон, є наземний і повітряний простір, надра й терито­ріальні води, які знаходяться в межах її державного кордо­ну. В морі територією України є простір у 12 морських миль від точки найбільшого відливу, однак дія деяких статей КК поширюється за ці межі на 200-мильну морську економічну зону, на континентальний шельф або ж на підводні кабелі чи трубопроводи.

Територією України вважаються також військові морські та повітряні судна, приписані до її портів (аеропортів), неза­лежно від місця, в якому вони знаходяться. Невійськові українські морські та повітряні судна вважаються територією України лише доти, доки вони знаходяться у межах України чи у відкритих водах або у відкритому повітряному просторі. Тому злочин, вчинений матросом українського сторожового військового корабля, який знаходиться у територіальних водах Болгарії, Туреччини чи Грузії, вважається вчиненим на території України і переслідується на підставі її Криміналь­ного кодексу, тоді як вчинення за цих же умов злочину на цивільному судні підпаде під дію кримінального законодав­ства тієї держави, в водах якої воно знаходиться. Кримінальний закон України поширюється і на територію, на якій розташовані українські експедиції в Антарктиці.

2. Поняття й види злочину. Поняття неосудності

Найтяжчі і найнебезпечніші правопорушення в праві, як уже зазначалося, іменуються злочинами. Закон визначає злочин як суспільне небезпечне діяння (дію чи бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну та економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян чи на правопорядок.

Для кожного злочину характерні 4 головні ознаки: це його суспільна небезпечність, протиправність, винність і караність.

Суспільна небезпечність — це характерна для злочинного діяння властивість завдавати великої шкоди охоронюваним державою суспільним відносинам (правопорядку) чи охоронюваним законом інтересам або ж створювати загрозу настання такої шкоди.

Відмінність злочину від адміністративного проступку саме й полягає в тому, що злочин завдає великої шкоди чи створює серйозну загрозу для правопорядку, а шкода від будь-якого проступку є значно меншою.

Шкода, яку несе злочин, може бути матеріальною, тобто проявлятись у завданні грошових чи майнових збитків, знищенні чи пошкодженні майна, в заподіянні людині тілесних ушкоджень чи навіть смерті. Але і в тих випадках, коли злочин не залишає за собою подібних наслідків, він все одно спричиняє шкоду — тільки в цьому випадку шкода є нематеріальною. Вона може набути форми ущемлення тих чи інших прав громадян, юридичних осіб, порушення чи створення перешкод для нормальної діяльності державних органів чи органів самоврядування, їх представників, а в деяких випадках —створення загрози цілковитого руйну­вання організаційних структур суспільства.

Протиправність — ознака злочину, яка вказує на те, що він завжди є порушенням закону.

Винність злочину полягає в обов'язковій наявності при його вчиненні вини у вигляді умислу чи необережності.

Караність як ознака злочину проявляється в тому, що за кожен злочин законом встановлене покарання, і винна особа може бути покарана за кожне з учинених нею злочинних посягань.

У Кримінальному кодексі зафіксовано такі види злочинів:

1) особливо тяжкі злочини та злочини, що спричинили особливо тяжкі наслідки, — такими визнаються посягання, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлен­ня волі на строк більш як 10 років;

2) тяжкі злочини — це умисні злочини, за які передба­чаються покарання у вигляді тривалих строків позбавлення волі (у Кримінальному кодексі дано повний перелік тяжких злочинів, до якого, зокрема, входять умисне вбивство, зґвалтування, бандитизм, розбій, отримання хабара та бага­то інших небезпечних посягань);

3) злочини середньої тяжкості — це проміжна категорія, що охоплює злочини, які не є тяжкими, однак не є й такими, що не являють великої суспільної небезпеки;

4) злочини, які не являють великої суспільної небезпеки. Закон не визначає, які конкретно діяння належать до цієї категорії, але виходячи з судової практики, сюди можна віднести злочини, максимально можливе покарання за які не перевищує 2-3 років позбавлення волі.

Особа підлягає кримінальній відповідальності за вчинення будь-якого злочину з 16 років, а за деякі найбільш небезпечні злочинні діяння, неприпустимість яких зрозуміла навіть для підлітків, як-от вбивство, зґвалтування, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, крадіжка, грабіж, розбій, злісне та особ­ливо злісне хуліганство, навмисне знищення або пошкодження чужого майна та деякі інші, кримінальну відповідальність встановлено з 14 років.

Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка вчинила відповідне діяння в стані неосудності, тобто не могла в момент вчинення забороненої дії чи бездіяльності усві­домлювати значення своїх дій або керувати ними. Стан не­осудності, як правило, виникає внаслідок психічного захво­рювання або слабоумства; іноді може виникнути і внаслідок загального захворювання (наприклад, під впливом дуже високої температури, якою супроводжується інфекційне чи простудне захворювання, у хворого може статися тимчасо­вий розлад психіки).

Самого лише факту психічного захворювання для визна­чення стану неосудності не досить, тому що при деяких формах цих захворювань (наприклад, при епілепсії) людина втрачає контроль над свідомістю лише під час припадків. В інший час її психіка є цілком нормальною, і у разі вчинення злочину в такий момент особа несе за свої дії криміналь­ну відповідальність. Отже, необхідно не тільки встановити факт психічного захворювання особи, а й точно визначити, що в момент вчинення злочину ця особа через хворобливий стан не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними. Для цього органи розслідування та суду, як правило, звертаються за допомогою до експертів-медиків.

Особа, яка захворіла на психічну хворобу вже після вчинення злочину, також не може бути піддана покаранню. Проте з метою недопущення нових негативних проявів суд може застосувати до неосудної особи примусові заходи ме­дичного характеру, які полягають у поміщенні її до психіат­ричної лікарні зі звичайним, посиленим чи суворим нагля­дом. Такі самі заходи можуть бути вжиті й до тих осіб, які вчинили небезпечне діяння у стані неосудності. Неосудна особа перебуває в лікарні аж до видужання незалежно від того, скільки це займе часу. Якщо злочин був учинений в осудному стані, після видужання така особа може бути при­тягнена до відповідальності і покарана згідно з законом.

3. Стадії вчинення злочину. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця

Злочинцям не завжди вдається довести до кінця свої наміри. Крадій, який підійшов до чужих дверей з відмичкою в руках, може злякатися появи мешканця су­сідньої квартири; кишенькового злодія зрідка вдається зловити за руку; грабіжники, які вже напали на потерпіло­го, можуть втекти, побачивши міліціонерів. Чи підлягають ці люди покаранню, чи повинні вони відповідати за свої нездійснені наміри? Закон дає однозначну відповідь — так, повинні.

Жоден закон, у тому числі й кримінальний, не може карати людину за її думки чи настрої. Отже, доти, доки особа тільки розмірковує, чи не вчинити протиправну дію, вона перебуває поза сферою кримінального закону.

Та уявімо, що наступив момент, коли обдумування перейшло в конкретні підготовчі дії. З цього моменту поведінка людини вже не є нейтральною щодо закону; адже Кримінальний кодекс передбачає відповідальність не тільки за закінчений злочин, а й за готування чи замах, які є стадіями вчинення злочину.

Перша стадія, тобто готування до злочину,— це підшуку­вання чи пристосування засобів чи знарядь або інше умисне створення умов для вчинення злочину. Той, хто придбав відмички, щоб за їх допомогою відкрити замки на дверях магазину і вчинити крадіжку, або ж той, хто виготовив фальшивий документ, щоб подати його в банк і за його допомогою незаконно отримати гроші в кредит, вчиняє готування до злочину.

Замах, який є другою стадією,— це умисна дія, безпосе­редньо спрямована на вчинення злочину. Замахом буде визна­ний постріл у людину в разі, якщо злочинець промахнувся, або ж пропозиція хабара, якщо посадова особа, якій він пропонувався, відмовилася його взяти і повідомила про це правоохоронні органи.

Кримінальний закон має на меті не тільки карати зло­чинців, а й по можливості попереджувати і відвертати вчи­нення злочинів. Саме для цього в законі передбачається можливість добровільної відмови від доведення злочину до кін­ця. Особа, яка мала можливість завершити злочин, але до­бровільно відмовилася від цього, не буде нести відповідаль­ності за вчинене готування чи незакінчений замах. Добро­вільною вважається відмова з будь-яких мотивів, у тому числі і в зв'язку із страхом перед покаранням за даний злочин. Однак не є добровільною відмовою припинення злочинних дій у зв'язку з неможливістю їх дальшого про­довження або ж відмова від повторення невдалого замаху на злочин.

У разі добровільної відмови винний підлягає відповідаль­ності лише тоді, коли фактично вчинене ним діяння міс­тить склад іншого злочину. Наприклад, той, хто збирався вбити людину з автомата і вже придбав зброю, але згодом відмовився від цього злочину, не буде відповідати за умисне вбивство, однак підлягає відповідальності за незаконне збе­рігання вогнепальної зброї, якщо не здасть її добровільно.

4. Співучасть у вчиненні злочину


СкачатиСкачати:Кримінальна відповідальність (реферат)


Схожі реферати:
  • Формування та використання фінансів в акціонерному товаристві (курсова)
  • ЛЕВ СЕМЕНОВИЧ ПОНТРЯГІН (нар. 1908) Лев Семенович Понтрягін народився 3 вересня 1908 р. в Москві. Батько його був службовцем, мати шва
  • Основні уражаючі фактори (реферат)
  • Загальний огляд країн @вропи. Населення Фізико-географічні та історико-політичні особливості @вропа-частина світу, її площа становить 9,9 млн км2, ра
  • Головні напрямки реалізації завдань реформування освіти (реферат)
  • Раціоналізація трудової діяльності в управлінні Управлінська діяльність розглядається з позиції раціоналізації як трудових процесів, так і роботи з п
  • КОНТРОЛЬНАРОБОТА з екології 1. Штучний біоценоз основа агроекосистеми Біогеоценоз не проста сукупність живих організмів та інших природних тіл, а особлива,
  • ВЕСНА Вчитель: Сьогодні у нас велике свято - свято Весни. Для відкриття свята ви повинні відгадати дві загадки. Тане сні
  • Примусові заходи медичного характеру ЗМІСТ Вступ ... Розділ І. Підстави до застосуванн
  • Рухливі ігри на уроках фізичної культури (реферат)




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.035535