Реферат Правове регулювання легалізації підприємницької діяльності в Україні (дипломна)


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
Правове регулювання легалізації підприємницької діяльності в

Дипломна робота з підприємництва

Правове регулювання легалізації підприємницької діяльності в Україні

ЗМІСТ

Вступ ........3

І. Поняття та види підприємницької діяльності........ 6

ІІ. Державне регулювання підприємницької діяльності........16

ІІІ. Легітимація суб’єктів підприємництва в Україні........25

3.1. Поняття легітимації суб’єктів підприємництва........25

3.2. Державна реєстрація суб’єктів підприємництва........32

3.3. Ліцензування певних видів підприємницької діяльності........51

3.4. Патентування деяких видів підприємництва........64

Висновок........81

Перелік літератури........85

ВСТУП

Кожний підприємець, починаючи свою діяльність, повинний ясно усвідомлювати потребу на перспективу у фінансових, матеріальних, трудових та інтелектуальних ресурсах, джерела їх одержання, а також уміти чітко розрахувати ефективність використання ресурсів у процесі роботи фірми.

У ринковій економіці підприємці не зможуть домогтися стабільного успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати свою діяльність, постійно збирати й акумулювати інформацію як про стан цільових ринків, розташуванні на них конкурентів, так і про власні перспективи і можливості.

При всьому різноманітті форм підприємництва існують ключові положення, застосовні практично у всіх галузях комерційної діяльності і для різних фірм, але необхідні для того, щоб своєчасно підготуватися й обминути потенційні труднощі і небезпеки, тим самим зменшити ризик у досягненні поставлених цілей.

Важливою задачею є проблема притягнення інвестицій, у тому числі і закордонних, у діючі і підприємства, що розвиваються. Для цього необхідно аргументувати й обґрунтувати оформлення проектів (пропозицій), що потребують інвестицій. Для цих і деяких інших цілей застосовується бізнес-план.

Підприємство — основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги.

Підприємство може бути створено внаслідок примусового поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України. Підприємство може бути створено в результаті виділення із складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об’єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу. Створення підприємств шляхом виділення здійснюється із збереженням за новими підприємствами взаємозобов’язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Підприємству може бути передана у колективну власність або надана у користування, в тому числі на умовах оренди, земельна ділянка в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Підприємство набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації.

Держава гарантує додержання прав і законних інтересів підприємства. Підприємство при здійсненні господарської та іншої діяльності має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства з боку державних, громадських і кооперативних органів, політичних партій і рухів не допускається.

Сьогодні, в умовах ринкової економіки та інформатизації суспільства, особливого значення набуває питання легалізації підприємницької діяльності в Україні. Після переходу економіки країни від планової до ринкової крупні підприємства, такі як концерни та консорціуми втратили свою актуальність; підприємницька діяльність в Україні почала новий етап в своєму розвитку – створюються все нові і нові підприємства, переважно приватного сектору, діяльність яких часто є протизаконною. Саме тому обов’язком держави, як правового регулятора підприємницької діяльності є легітимація (узаконення) всіх видів підприємств в Україні. Метою дослідження такої актуальної на сьогодні теми, як “Правове регулювання легалізації підприємницької діяльності в Україні” є дослідження правових засад легітимації підприємництва в Україні в ринкових умовах. При цьому об’єктом нашого дослідження є підприємства всіх форм власності. В дипломній роботі ми розглянемо порядок, види (державна реєстрація, патентування, ліцензування) та особливості легалізації підприємницької діяльності в Україні. Дипломна робота базується на законодавчо-нормативній базі України станом на травень 2003 року.

І. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Підприємництво є одним із різновидів творчої, пошукової, ризикової соціальної діяльності і в більшості країн світу з ринковою і економікою вважається одним із найпрестижніших. Адже саме цей вид діяльності у відповідних умовах найкращим чином виявляє людську сутність, допомагає вияву працівника як особистості. Підприємництву властивий індивідуальний характер, високий ступінь стимулювання співробітників, що природно сприяє най­повнішій реалізації потенціалу кожного з них. Здійснюючи са­мостійну підприємницьку діяльність, працівник зростає професійно та інтелектуально. І це має цілком реальні позитивні наслідки для всього суспільства. Історія доводить, що піднести економіку, інші сфери буття до високого рівня розвитку можливо здебільшого завдяки прояву індивідуальних інтересів, господарської ініціативи конкретних осіб.

Поняття підприємницької діяльності (підприємництва) Згідно зі ст. 1 Закону України від 7 лютого 1991 р. «Про підприємництво» підприємництвом вважається безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність із вироб­ництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отри­мання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особа­ми, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у поряд­ку, встановленому законодавством.

Визначення підприємницької діяльності і відокремлення її від інших видів діяльності, що мають на меті отримання прибутку або доходу, має як теоретичне, так і суто практичне значення. Напри­клад, ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушен­ня передбачає відповідальність, зокрема, за заняття підприємниць­кою діяльністю без державної реєстрації. Якщо ж не буде доведено, що діяльність, яка провадилася, була саме підприємницькою, притягнути особу до відповідальності за вищевказаною статтею бу­де неможливо. Для чіткого розмежування підприємництва та інших видів діяльності необхідно усвідомлювати ознаки підприємницької діяльності.

Ознаки підприємницької діяльності (підприємництва):

1. Підприємництвом вважається безпосередня діяльність із ви­робництва продукції, виконання робіт, надання послуг. Це озна­чає, що суб'єкт підприємницької діяльності активно діє на ринку товарів, робіт та послуг — від свого імені укладає угоди, виробляє продукцію, набуває майнових та немайнових прав тощо. Більш по­вно така ознака, як безпосередність розкривається в ч. 2 ст. 1 За­кону України «Про підприємництво», згідно з якою створення (за­снування) суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної осо­би, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених зако­нодавством. Тобто засновник (учасник) на відміну від створеної ним юридичної особи не провадить активної діяльності «із вироб­ництва продукції, виконання робіт, надання послуг». Він володіє корпоративними правами на цю юридичну особу, здійснює уп­равління нею та отримує відповідну частку прибутку такої юри­дичної особи.

2. Підприємництво є самостійною діяльністю. Це означає, що по-перше, підприємництво в Україні може здійснюватися в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця. Також фізичні особи мають можливість за­реєструватись як громадяни — суб'єкти підприємницької діяль­ності і провадити таким чином діяльність без створення жодної ор­ганізаційно-правової форми.

По-друге, згідно зі ст. 3 Закону України «Про підприємництво» підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Тобто вони мають право здійснювати са­мостійно будь-яку діяльність відповідно до потреб ринку, на влас­ний розсуд приймати відповідні рішення. Ознака самостійності тісно пов'язана із ознакою безпосередності і передбачає провад­ження незалежної діяльності своїми власними силами і за своєю ініціативою.

3. Підприємництво є систематичною діяльністю. Проте чітких кількісних критеріїв систематичності (тобто скільки разів потрібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася підприємниць­кою) законодавством не встановлено. В літературі висловлюється думка про можливість застосування в цьому разі Декрету Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р. № 24-93 «Про податок на промисел», за змістом ст. 1 якого систематичним вважається про­даж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, то­варів, який здійснюється більше чотирьох разів протягом календар­ного року. Хоча і цей кількісний критерій є дещо умовним, адже, наприклад, за нормами кримінального права систематичною діяльністю вважається така, що відбувалася три і більше разів.

4. Підприємництво є діяльністю на власний ризик. Це означає, що за порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших пра­вил здійснення господарської діяльності підприємство та приват­ний підприємець самостійно несуть відповідальність, передбачену законодавством України. Тобто суб'єкт підприємницької діяльності бере на себе як позитивні, так і негативні наслідки підприємниць­кої діяльності.

5. Метою підприємницької діяльності є отримання прибутку. Якщо метою тієї чи іншої діяльності не є отримання прибутку, вона не може бути віднесена до підприємницької. Ця мета, як правило, знаходить своє відображення в установчих документах суб'єкта підприємницької діяльності і простежується, виходячи з характеру його діяльності. За цією ж ознакою підприємниць­ка діяльність відмежовується від суміжного поняття господарсь­кої діяльності, яку ст. 1 Закону України від 1 червня 2000 р. № 1775-НІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено як діяльність, пов'язану з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, вико­нанням робіт.

6. Підприємницька діяльність провадиться фізичними та юри­дичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Це означає, що підприємницькою діяльністю можуть займатися як юридичні, і фізичні особи, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності за правилами ст. 8 Закону України «Про підприємництво» та Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про підприємництво» підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

1. Вільний вибір видів діяльності. Суб'єкт підприємницької діяльності самостійно вирішує, якими видами діяльності йому зай­матися з огляду на обмеження, встановлені чинним законодавст­вом (наприклад, згідно зі ст. 4 Закону України «Про підприємництво» діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експер­тиз може здійснюватися тільки державними підприємствами та ор­ганізаціями). Цей принцип тісно пов'язаний із іншим принципом підприємницької діяльності — принципом самостійного формуван­ня програми діяльності та вільного вибору постачальників і спожи­вачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до законодавства.

2. Залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і гро­мадян. Це означає, що юридичні особи й громадяни шляхом вне­сення майна і коштів можуть увійти до складу учасників уже існу­ючого суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи або шляхом об'єднання такого майна створити нову підприємницьку організацію. Крім того, підприємницька діяльність може здійсню­ватися і без утворення нової юридичної особи, наприклад, шляхом об'єднання майна за договором про спільну (сумісну) діяльність.

3. Вільний найм працівників. Конкретизація цього принципу міститься в тексті принципу залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законом. Адже законодавство, зокрема, містить положення, що обмежують трудові права іноземних громадян та осіб без громадянства (див. ст. 8 Закону України від 1 березня 1991 p. № 803-ХІІ «Про зайнятість населення», якою передбачена необхідність отри­мання дозволу на працевлаштування у державній службі зайнятості України).


СкачатиСкачати:Правове регулювання легалізації підприємницької діяльності в


Схожі реферати:
  • Зброя масового знищення (реферат)
  • Комплекс лікувальних вправ при інфаркті міокарда (реферат)
  • Податкова політика України (контрольна)
  • Поетична та пісенна творчість України на шляху становлення державності і незалежності (реферат)
  • Вимірювання модуля пружності (модуля Юнга) гуми (реферат)
  • Пасив балансу і його загальна характеристика У першому розділі Пасиву міститься інформація про власний капітал підприємства: статутний капітал, додатковий
  • Правове регламентування діяльності акціонерних товариств та їх управлінського апарату. 1. Загальнодержавні законодавчі акти, що регламентують ді
  • Значення творчості А.Ахматової для світової літератури АННА АХМАТОВА (1889-1966) російська поетеса, що її творчість
  • Eкологічні наслідки військових дій (курсова)
  • Показники фінансового стану підприємства (реферат)




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.037964