Реферат Підприємства як суб'єкти господарського права (реферат)


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
Підприємства як суб'єкти господарського права (реферат)(№1) Акціонерні товариства створюються і функціонують

Господарські товариства є одним із найбільш поширених видів підприємств в Україні. Демократичний характер управління господарськими товариствами, різноманітність їх форм та інші чинники зумовили поширення цих організаційно-правових форм і в світі. Адже, як показує досвід розвинутих зарубіжних країн, основна частка всієї реалізованої продукції (більше 96%) припадає саме на господарські товариства17.

Акціонерні товариства створюються і функціонують у двох видах: закриті та відкриті.

Закриті – це акціонерні товариства, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Ці товариства мають право випускати лише іменні акції.

Відкриті – це акціонерні товариства, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Ці товариства можуть випускати акції будь-яких видів – іменні та на пред’явника, привілейовані та прості.

Згідно зі ст. 50 Закону України “Про господарські товариства” товариством з обмеженою відповідальністю є товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Як і акціонерне товариство, воно діє на підставі статуту та установчого договору, що підписується учасниками до моменту створення товариства22.

Товариства з обмеженою відповідальністю є найбільш популярним видом господарських товариств як в Україні, так і за кордоном. У цій організаційно-правовій формі провадять свою діяльність як невеликі за обсягом господарські організації, так і крупні підприємства23.

Товариство з обмеженою відповідальністю є господарським товариством, учасники якого несуть відповідальність в межах їх внесків. Тобто під терміном “обмежена відповідальність” мається на увазі не обмеження відповідальності товариства як суб’єкта господарювання певними сумами коштів або майна, а саме обмеження відповідальності учасників товариства розміром внесків, що були ними зроблені. Власне ця обставина найбільш приваблює потенційних підприємців – шляхом створення товариства з обмеженою відповідальністю вони, так би мовити страхують себе від ризику погашати збитки (борги) фірми за рахунок додаткового майна всупереч своїй волі24.

Згідно зі ст. 65 Закону України від 19 вересня 1991 р. №1576-ХІІ “Про господарські товариства”, товариством з додатковою відповідальністю є товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. За ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р. №23-93 “Про довірчі товариства” виключно у формі товариства з додатковою відповідальністю можуть створюватися і діяти довірчі товариства.

Правовий статус товариства з додатковою відповідальністю подібний до статусу товариства з обмеженою відповідальністю. Як і товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю діє на підставі установчого договору і статуту, мінімальний розмір статутного фондустановить 100 мінімальних заробітних плат. Процедура створення і реєстрації товариства з додатковою відповідальністю, склад і повноваження керівних органів також подібні до товариства з обмеженою відповідальністю.

Згідно зі ст. 66 Закону “Про господарські товариства” повним є таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Виключно в цій організаційно правовій формі можуть функціонувати ломбарди. Воно діє на підставі установчого договору. Його учасники займаються спільно підприємницькою діяльністю. Це означає, що всі або кілька учасників, або один із них особисто мають брати участь в управлінні справами товариства, виступаючи від його імені. Якщо не всі учасники ведуть справи товариства, обсяг їх повноважень визначається дорученням, яке маю бути підписане рештою учасників товариства.

Згідно зі ст. 75 Закону “Про господарські товариства” командитним товариством є товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, що здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

Правовий статус підприємств, заснованих на власності об'єднання громадян, залежить від конкретної організаційно-правової форми таких підприємств, а також від виду об'єднання – засновника. Наряду із Законом України від 27 березня 1991 року №887-ХІІ “Про підприємства в Україні” він визначається також Законом України від 16 червня 1992 р. №2460-ХІІ “Про об’єднання громадян”; судову практику у відповідних спорах узагальнено в листі Вищого арбітражного суду України від 30 грудня 1997 р. №01-8 1500 “Про Закону України “Про об'єднання громадян”.

Загальні положення ст. 24 Закону України “Про об'єднання громадян” дозволяють зареєстрованим об’єднанням громадян з метою виконання статутних завдань і цілей здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій зі статусом юридичної особи, а також засновувати підприємства. Проте політичні партії, створені ними установи і організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, та займатись господарською та іншою комерційною діяльністю за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистко-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних заходів. Фактично бути засновниками підприємств можуть лише громадські організації.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 27 березня 1991 р. №887-ХІІ “Про підприємства в Україні” комунальним вважається підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади.

Згідно із ч.1 ст. 60 Закону України від 21 травня 1997 р. №280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні” право комунальної власності належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах. Під територіальною громадою ст. 140 Конституції України розуміється сукупність мешканців, які проживають в межах того чи іншого адміністративно-територіального утворення. Саме ці мешканці згідно зі ст. 143 Конституції України безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування (ради) управляють майном, що є у комунальній власності. Як передбачено ч. 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, зазначені органи від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі і щодо утворення підприємств.

Представницькі органи місцевого самоврядування – сільські, селищні, міські ради – вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж усіх повноважень та умов їх здійснення25. До відання виконавчих органів цих рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності. Місцеві ради вправі делегувати повноваження зі створення комунальних підприємств своїм виконавчим органом (виконавчим комітетам, управлінням, службам тощо) або місцевим державним адміністраціям.

Основою діяльності комунального підприємства є комунальне майно, до складу якого за ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” входить рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси тощо. Це майно належить підприємству на праві повного господарського відання або оперативного управління, може використовуватися ним у власній господарській діяльності та віддаватися у нам іншим юридичним та фізичним особам.

Комунальні підприємства виробляють продукцію, виконують роботи, надають послуги на визначеній території з метою забезпечення потреб інших суб’єктів господарювання та мешканців, що проживають на цій території. Це – організація будівництва, реконструкції, капітальних ремонтів житлового фонду; здійснення житлово-комунальними конторами постійного контролю за утриманням в належному стані житлових помешкань державного фонду та (на договірній основі) таких, що перебувають у приватній власності. Комунальна власність, уособлена в комунальних підприємствах, є майновою основою господарської самостійності території і за умови ефективного використання може значно примножуватися і тим самим реально забезпечувати комплексний розвиток регіону. Акумулювання місцевих коштів в комунальних підприємствах і надання їм свободи господарювання сприяє їх більш ощадливому використанню. В той же час позбавлені колишньої залежності від центральних керівних органів влади комунальні підприємства відтепер мають власні ресурси для стимулювання ініціативи зайнятих на них працівників щодо пошуку нових резервів. Це відбувається завдяки співпраці з підприємствами інших форм власності для реалізації великих програм розвитку території і практичного сприяння поліпшенню умов життя громадян26.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 27 березня 1991 р. №887-ХІІ “Про підприємства в Україні” державним є підприємство, засноване на державній власності.

Майно, яке належить до державної власності і закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання. Це означає, що державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону та цілям діяльності, визначеним статутом підприємства27.

Права державного підприємства щодо розпорядження закріпленим за ним майном, визначені в ч.5, 6 ст.10 Закону України “Про підприємства в Україні”. Підприємство, якщо інше не передбачено його статутом або чинним законодавством, має право продавати чи передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди. устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності. Проте ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. №8-92 “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” забороняє державним підприємствам передавати безоплатно закріплене за ним майно іншим підприємствам, організаціям, установам, а також громадянам, але ця норма не стосується комунальних підприємств.

Таким чином, підсумовуючи все вищесказане, можна говорити про важливу роль класифікації підприємств, яка дає можливість розрізняти і відокремлювати певні види підприємств. Як наслідок цього, це дає можливість зрозуміти сутність кожного виду його особливості і суттєві відмінності від інших видів підприємств.

Підприємство є основною організаційною ланкою народного господарства України. Підприємство – це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи.

Підприємству притаманні такі специфічні властивості (ознаки):

  • організаційна єдність підприємства означає, що підприємство це не окремий громадянин, а колективне утворення, яке певним чином організоване;
  • підприємство володію відокремленим майном;
  • підприємство виступає в цивільному обороті від свого імені, набуваючи майнових і особистих немайнових прав і несучи обов’язки, вступає в різноманітні цивільно-правові відносини з іншими суб’єктами підприємництва, організаціями та громадянами;
  • здатність нести самостійну майнову відповідальність означає, що підприємство несе відповідальність по зобов’язаннях належним йому майном;
  • здатність бути позивачем або відповідачем в суді, господарському чи третейському суді.

Важливу роль відіграє класифікація підприємств на окремі види, які мають суттєві особливості. Можна сказати, що в Україні існують різноманітні форми та види підприємств, які виникають у різних сферах підприємницької діяльності (торгівля, сфера побутового обслуговування населення, виробництво тощо) і характеризуються особливою організаційно-правовою формою.

Так, з огляду на те, яку форму власності обрано, підприємства є: державні, колективні, приватні, комунальні.

Відповідно до чинного законодавства, також визнане видом підприємства господарське товариство, в усіх його видах і формах, що надає право господарському товариству вступати до такого специфічного суб’єкта підприємництва, як об'єднання підприємств.

Згідно з законодавством підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну діяльність та інші її види, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України. Тобто, результатом такого об'єднання є створення нових утворень – об'єднань підприємств, які мають власний, визначений в законодавстві правовий статус, специфічні властивості і види. Так, як об'єднання підприємств в Україні, діють асоціації, корпорації, концерни, консорціуми. Але при цьому слід враховувати, що підприємства, які входять до складу об'єднань, зберігають права юридичних осіб.

Важливе місце в розглянутій темі займають питання щодо організаційних аспектів створення підприємств.

Необхідно зазначити, що законодавством передбачається певний порядок створення підприємства, тобто якими саме способами вони можуть створюватися.

Оскільки, в умовах ринкової економіки підприємства складають основу існування господарського комплексу країни, їх діяльність завжди тією чи іншою мірою знаходиться в полі зору державних владних структур. Контроль цих владних структур починається з процедури реєстрації, тобто підтвердження законності створення підприємства, як суб’єкта підприємницької діяльності та законності планованої ним до здійснення діяльності.

Що стосується спроб уникнути державної реєстрації, організовуючи так звану тіньову діяльність, варто зауважити, що такі дії шкодять не лише державним інтересам, але й інтересам самого порушника. По-перше, чинне законодавство передбачає відповідальність (у тому числі кримінальну) за зайняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи без спеціального дозволу (ліцензії). По-друге, відсутність легального статусу підприємця, ліцензій, патентів та інших документів означає і відсутність можливості державного захисту його бізнесу, як з боку органів виконавчої влади, в тому числі правоохоронних органів, так і господарського суду. Без цього неможливо отримати кредит у банку, укласти господарський договір із партнером. Це – відсутність можливості здійснювати зовнішньоекономічні операції, позбавлення перспектив легального розвитку бізнесу. За таких умов не можна створити необхідний імідж, здобути визнання в підприємницьких колах і суспільстві.

Державне регулювання діяльності підприємств полягає у встановленні згідно з діючим законодавством відповідного порядку реєстрації підприємств, ліцензування та патентування їх діяльності.

Державне регулювання процесу реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, в тому числі і підприємств, є необхідною вимогою і водночас невід’ємним правом певної категорії громадян України.

Як в процесі створення, так і в процесі реєстрації для підприємства є необхідною наявність установчих документів і статутного фонду.

Законодавством регламентується для кожного виду підприємства певний порядок формування статутного фонду – основного першопочаткового капіталу підприємства.

Установчі документи підприємства є також невід’ємною складовою пакету документів, що подається під час державної реєстрації підприємства. В даних документах встановлюється організаційні засади діяльності підприємства, його форма власності та інші важливі умови його діяльності.

Діяльність підприємств підлягає ліцензуванню. В законодавстві встановлюється порядок ліцензування господарської діяльності підприємств, як саме видаються ліцензії, умови переоформлення та анулювання ліцензії.

Для здійснення певних видів діяльності для підприємств передбачена наявність патенту. Патент, так само як і ліцензія, є своєрідним засобом обмеження і державного регулювання підприємницької діяльності.

Отже, з усього вище сказаного слідує, що підприємство в Україні може діяти в різних організаційно-правових формах, при цьому дотримуючись діючого законодавства у своїй діяльності. Також регулювання діяльності підприємства відбувається з боку держави, так як кожне підприємство повинно пройти визначену процедуру легітимації суб’єкта підприємницької діяльності.

Список використаної літератури


СкачатиСкачати:Підприємства як суб'єкти господарського права (реферат)(№1) Акціонерні товариства створюються і функціонують


Схожі реферати:
  • Основні положення декрету Кабінету Міністрів України Про стандартизацію і сертифікацію Існуюча система стандартизації та сертиф
  • Формування цінової стратегії підприємства Ціна це єдиний елемент традиційного маркетингу, який забезпечує продавцю реальний дохід
  • Реструктуризація підприємств вугільної промисловості України Енергетична криза виявила актуальність питання реструктуризації підприємс
  • Реферат з педагогіки Формування навичок швидкого, правильного, свідомого та виразного читання План.
  • The Case of the Telltale Clock (реферат)
  • Формування виховної системи класу (реферат)
  • Чинність кримінальної відповідальності в просторі та часі (курсова)
  • Що значать імена Березень і Вересень-Вирисень? Доповненням образу „іранізації“ Староукраїнських погляд
  • Слов'янська міфологія (реферат)
  • Виникнення і походження держави (курсова)




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.031929