Реферат Курсова робота Вивчення синтаксису і пунктуації в початкових класах План Вступ. Місце


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
Курсова робота Вивчення синтаксису і пунктуації в початкових

Курсова робота

Вивчення синтаксису і пунктуації в початкових класах

План

Вступ. Місце і значення синтаксису та пунктуації. в курсі української мови.

Розділ 1. Методика вивчення синтаксису в початкових в класах

1.1. Формування синтаксичних понять

1.2. Труднощі в опрацюванні синтаксичного матеріалу.

1.3. Основні методи і прийоми навчальної роботи з синтаксису

1.4. Оволодіння синтаксичними вміннями шляхом використання комплексних вправ у 2(1) класах.

1.5. Розширення та вдосконалення синтаксичних умінь у 3(2) та 4(3) класах.

Розділ 2. Методика вивчення пунктуації.

2.1 Вивчення пунктуаційних норм.

2.2. Види вправ з пунктуації.

2.3. Робота з пунктуаційними помилками.

Висновок

Література

Додатки

Вступ. Місце і значення синтаксису в курсі української мови.

Опрацювання синтаксису займає особливе місце в шкільному курсі української мови. Зумовлене це роллю мови як засобу формування і вираження думки, як засобу спілкування між людьми; тільки на синтаксичному рівні мовної системи виявляється функціональна значимість одиниць усіх інших рівнів, їх участь у досягненні комунікативних цілей. З цього випливає необхідність якнайтіснішого зв'язку між вивченням синтаксису і опрацюванням матеріалу інших розділів програми.

Лексичне значення багатозначних слів, слів, ужитих у переносному значенні, омонімів виявляється лише у контексті словосполучення чи речення. Лише у реченні або й зв'язному висловлюванні розкриваються функції синонімів та антонімів, зміст і функції фразеологізмів. Спираючись на відомості з синтаксису, можна зрозуміти суть таких способів творення слів, як перехід з однієї частини мови в іншу, основоскладання та злиття, утворення нового слова внаслідок зміни значення наявної у мові лексики. Опора на синтаксис необхідна для розрізнення оморформ однієї чи різних частин мови, перехідних і неперехідних дієслів, безособових дієслів, усвідомлення ролі прикметників, відносних займенників, прийменників і сполучників, розрізнення омонімічних частин мови (напр., слів що, як).

З другого боку, синтаксичний матеріал треба вивчати на основі зв'язку з іншими розділами, оскільки кожне синтаксичне явище виражається лише через слова і форми слів.

Виразний зв'язок синтаксису і з практичними аспектами опрацювання мовного матеріалу. Ряд орфограм мають синтаксичне обґрунтування: правопис відмінкових закінчень іменних частин мови, розрізнення однозвучних слів та сполучень слів (зате – за те, якби – як би, по-новому –по новому шосе). Синтаксис служить основою для більшості пунктуаційних правил. Робота з розвитку мовлення значною мірою зводиться до синтаксичної зв'язності висловлювання.

Тому в роботі з синтаксису особливо помітне значення систематичності й системності, наступності і перспективності навчання. Завдання розділу:

  1. забезпечити засвоєння відомостей про синтаксичну будову мови;
  2. удосконалити учнівське мовлення з погляду його відповідності синтаксичним нормам;
  3. збагатити синтаксичну структуру учнівського мовлення;
  4. створити базу для засвоєння пунктуації.

Розрізняють чотири етапи оволодіння синтаксичним матеріалом:

  1. початкове ознайомлення з елементами синтаксису у 1-3 класах;
  2. вивчення розділу «Відомості з синтаксису і пунктуації» в 4 класі;
  3. поглиблення знань з синтаксису під час опрацювання несинтаксичних розділів у 4-6 класах;
  4. систематичний курс синтаксису в 7-8 класах.

Кожен з цих етапів має своє завдання.

Перший знайомить (в основному практично) з синтаксичною зв'язністю висловлювань, з найважливішими синтаксичними одиницями.

Другий, збільшуючи обсяг знань про синтаксичну будову мови, створює передумови для опрацювання наступних розділів на синтаксичній основі.

Третій поступово знайомить учнів з синтаксичними функціями частин мови і їх форм, з багатьма новими моделями синтаксичних одиниць.

Четвертий передбачає систематичне опрацювання теоретичних відомостей і формування на їх основі практичних умінь і навичок.

Розділ 1. Методика вивчення синтаксису.

1.1 Формування синтаксичних понять

Термін «синтаксис» у перекладі з грецької означає «складання». Синтаксична система мови – це сукупність можливих моделей сполучення слів і структурно-функціональних типів речень, що обслуговують усі форми і види мовного спілкування. Синтаксис як розділ граматики вивчає значення форм слів, що виникають у поєднанні з іншими словами і формами, синтаксичні одиниці і відношення між ними, правила побудови зв'язних висловлювань.

Отже, під час опрацювання будь-якого синтаксичного матеріалу в центрі уваги мусить бути поняття синтаксичного зв'язку, засоби зв'язку між компонентами синтаксичних одиниць. Ці ж питання з'ясовуються і при вивченні ряду несинтаксичних тем. Так, у процесі вивчення морфології з'ясовується, що для зв'язку слів у словосполученні і реченні служать закінчення слів, прийменники разом з відмінковими закінченнями, що синтаксичні одиниці різних структурних рівнів можуть поєднуватись за допомогою сполучників сурядності і підрядності, що з цією ж метою вживаються і повнозначні частини мови – займенники і прислівники, які у цьому випадку виступають як сполучні слова. У курсі синтаксису ці відомості закріплюються і поглиблюються. Крім того, в учнів формується поняття про роль інтонації і порядку розташування елементів як засобу вираження смислових і граматичних зв'язків між мовними одиницями, а також удосконалюється уміння користуватися цими засобами.

Синтаксичними одиницями є форма слова (оскільки вона зумовлена синтаксичною функцією і синтаксичними зв'язками з іншими словами), словосполучення, член речення, речення, текст (як сукупність тематично, функціонально і граматично об'єднаних речень). Основними є словосполучення і речення, які найбільш виразно характеризують рівні синтаксичної системи.

Оскільки специфіку кожного мовного явища характеризують його значення, форма і функція, порівняння ознак словосполучення і речення можна представити в такій таблиці:

Значення Словосполучення більш точно, ніж слово, називає предмети, дії, ознаки Речення виражає повідомлення, запитання, спонукання
Особливості побудови Складається з головного і залежного слова Має граматичну основу
Інтонація Не має власної інтонації, оскільки поза реченням не вживається Має інтонацію кінця висловлювання
Функція Служить будівельним матеріалом для речення Служить для спілкування

Для розуміння особливостей синтаксичних одиниць необхідне розрізнення видів синтаксичного зв'язку та засобів вираження їх.

Найбільш повно і зримо характер синтаксичного зв'язку виявляється між словами як компонентами словосполучень і речень.

У сучасній лінгвістиці розрізняють три типи зв'язку між словами – предикативний, підрядний і сурядний. «За диференційну ознаку, що розмежовує основні типи синтаксичного зв'язку, приймається напрямок синтаксичної залежності». Між елементами словосполучення завжди наявний однобічний зв'язок – залежне слово служить для пояснення головного (читати що? – книжку; дорога яка? – вверх і т. п.). Залежність між підметом і присудком завжди двобічна, жоден з них не підпорядковує собі іншого, вони однаковою мірою передбачають один одного. Це виявляється і в застосуванні питань: бригадир що зробив? – підійшов; підійшов хто? – бригадир. Такий зв'язок називається предикативним, бо існує він лише між компонентами граматичної основи двоскладного речення. Між кількома словами у реченні, що займають однакову синтаксичну позицію, виникає ще інший зв'язок – сурядний, він характеризується відсутністю залежності, повною рівноправністю поєднуваних елементів і визначає суть однорідних членів речення. Отже, існують предикативні і сурядні сполучення слів, але тільки слова, з'єднані підрядним зв'язком, становлять словосполучення як окрему синтаксичну одиницю.

Врахування характеру синтаксичних зв'язків необхідне для усвідомлення особливостей найважливішої синтаксичної одиниці – речення, для засвоєння різноманітних його структурних типів.

Вирішальну роль у цьому відіграє і поняття граматичної основи речення як носія головних ознак – комунікативної спрямованості, співвіднесення з дійсністю, часової визначеності.

Зокрема, на граматичну основу речень доводиться орієнтуватись при їх структурно-семантичній характеристиці. Речення, у яких є одна граматична основа, – прості. Наявність двох або кількох предикативних центрів зумовлює приналежність речення до складних.

Структурні типи речення не можна зрозуміти без встановлення смислових і граматичних зв'язків між його складовими частинами. Саме цим визначаються суть і функції кожного члена речення, без врахування яких неможлива правильна кваліфікація багатьох синтаксичних утворень. Так, щоб відрізнити поширене речення від непоширеного, треба взяти до уваги не формальну кількість слів, а характер їх функцій, їх синтаксичні позиції. Тільки це дозволить встановити, що, наприклад, речення Повіяло холодом – поширене, бо у ньому, крім головного члена повіяло, є й додаток холодом, а речення Кілька учнів нашого класу організували екскурсії – непоширене, бо у ньому є лише підмет кілька учнів та присудок організували. Тільки врахування смислово-граматичних зв'язків дає змогу побачити, що деякі синтаксичні позиції у реченні незаміщені, і на підставі цього кваліфікувати їх як неповні.


СкачатиСкачати:Курсова робота Вивчення синтаксису і пунктуації в початкових


Схожі реферати:
  • Системний підхід до управління персоналом фірми (курсова)
  • РЕФЕРАТ на тему: Нормативно-правове регулювання, формування і використання обігових коштів підприємств ПЛАН 1. Сутність, склад і структура
  • Хімія і екологія (реферат)
  • РЕФЕРАТ на тему: Невідомі і маловідомі українські вчені-фізики Тисячоліттями людство накопичувало знання про навколишній світ. Пройшло чимало часу
  • РЕФЕРАТ на тему: Релігії Китаю Витоки релігій Китаю В стародавньому Китаї, як і в інших культурах, існували релігій
  • Вишивання та нанизування бісером (реферат)
  • Обробка цибулевих овочів
  • Вплив сауни на організм людини (реферат)
  • Найпростіші випадки зниження порядку в диференціальних рівняннях вищих порядків Розглянемо деякі типи диференціальних рівнянь вищого порядк
  • Пошукова робота з психології ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ ДОБРА І ЗЛА Як же співвідносяться між собою розглянуті нами дві основні ка




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.034810