Реферат Стратегія і планування в системі міжнародного менеджменту (курсова)


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
Стратегія і планування в системі міжнародного менеджменту (к

Курсова робота на тему:

Стратегія і планування в системі міжнародного менеджменту

Зміст:

Вступ.

1. Поняття та види міжнародних стратегій.

2. Основні етапи розробки міжнародних стратегій:

2.1. Вибір місії та цілей;

2.2. Вивчення зовнішнього і внутрішнього середовища;

2.3. Формування стратегії;

2.4. Реалізація стратегії;

2.5. Стратегічний котроль.

3. Стратегія експорту і імпорту.

4. Концептуальні основи зовнішньоекономічної стратегії України.

Висновки.

Література.

Вступ.

Економічна криза народного господарства України зумовлюється багатьма факторами, серед яуих значне місце займає недосконалісь системи управління. Турбулентний характер негативних змін в економіці (інфліція, ріст цін на сировинута матеріали, високі процентні ставки за кредит, зниження купівельної спроможності населення і ін.) і висока складність вирішуваних нині завдань посилюють роль наукового управління у стабвлізації соціально-економічних процесів і забезпеченні високої ефективності усіх видів підприємніцької діяльності.

Упродовж двадцятого століття міжнародний менеджмент сформувався на науковій основі як самостійна галузь людських знань, узагальнивши світову практику і мистецтво управління. Дослідження проблем менеджменту значно розшорило уявлення про управління, сприяли формуванню його наукового апарату: цілі, принципи, задачі та методи їх реалізації. Розробки наукового міжнародного менеджменту виявилися корисними не тільки для екоміки і бізнесу, але й для сфер людської діяльності.

Менеджмент став невід’ємною частиною усіх видів організованої людської діяльності, його принципи, підходи і механізми нині активно використвуються в організаціях науки, освіти, охорони здоров’я, в релігії, мистецтві, політиці і міжнародній діяльності. Менеджмент став набуттям переважної більшості країн світу і поширився на міжнародну діяльність.

Курсова робота складається з чотирьох розділів, в яких детально розглядаються питання стосовно понять міжнародних стратегій, основних етапів розробки міжнародних стратегій; а також проведений аналіз стратегії експорту і імпорту на підприємстві і розроблені концептуальні основи проведення зовнішньоекономічної діяльності України.

Ціллю курсової роботи являється вивчення стратегії і її планування на підприємсвах, які займаються міждународною діяльністю; тобто детально ознайомитися з усіма стадіями розробки старатегії на підприємстві, встановити доцільність їх використання та розробити шляхи вдосконалення.

Задачі, які розглядаються при написанні курсової роботи:

  • вивчення зовнішньоекономічної стратегії України;
  • детальний розгляд етапів розробки міжнародних стратегій;
  • розгляд стратегії експорту і імпорту на підриємстві.

Тема курсової роботи є актуальною в наш час тому, що розробка стратегій міждународної діяльності фірми все більше набуває великого значення, адже проводячи цю політику підприємство отримує більші прибутки і розширює ринки збуту своєї продукції.

1. Поняття та види міжнародних стратегій.

Поняття стратегія уже щільно увійшло в лексікон управлінської діяльності. Слово “стратегія”, в перекладі з грецької означає “мистецтво розгорнення військ в битві”, на протязі останніх двадцяти років широко увійшло в теорію практику і менеджмента. З точки зору сучасних уявлень про управління, стратагія це не абстрактний предмет, це сильна ділова концепція плюс набір реальних дій, який здатний привести цю ділову концепцію (бізнес-концепцію) до створення реальної конкурентної переваги.

В умовах міждународної конкуренції в різних галузях на підприємствах необхідно чітко визначити міжнародні стратегії, щоб компанії боролися ефективніше зі своїми конкурентами. Отже, перейдемо бепосередньо до видів міжнародних стратегій.

Існують слідуючі варіанти здійснення діяльності фірми на зарубіжних ринках інших країн:

  • Передача права на використання власних технологій, на виробництво чи збут її продукції іноземним фірмам;
  • Посилення національного виробництва і вивіз продукції на іноземні ринки з застосуванням власних і інших збутових каналів;
  • Використання багатонаціональної стратегії, в рамках якої розроблюється окрема стратегія для кожної країни, яка відповідає попиту споживачам і конкурентним умовам країн. Діяльність фірми в одній країні не залежать від діяльності фірми в іншій країні;
  • Використання глобальної стратегії низьких витрат, при якій фірма орієнтується на малозатратне виробництво на всіх стратегічно важливих ринках світу. Ціль – створити низький рівень витрат порівняно з конкурентами в рамках світового ринка;
  • Використання глобальної стратегії диференціації, приякій фірма диференціює свій товар по одним і тим же характеристикам в різних країнах з цілю створення постійного іміджу на світовому ринку; проводиться жорстка координація діяльності в всіх країнах;
  • Використання глобальної стратегії фокусування – діяльність координується на основі низьких витрат і диференціації.

Продаж ліцензій буде вдалим в тому випадку, коли фірма має вагомі технологічні розробки, але не може самостійно здійснувати свою діяльність в інших країнах тому, що недостаньо ресурсів чи відсутність іноземних організаційних структур.

В якості хорошої початкової стратегії з ціллю подальшого збільшення прдажу на світовому ринку виступає розвиток місцевого виробництва і експорт продукції в інші країни. Це знижує ризик і потребу в фінасових ресурсах, що дозволить мінізувати прямі інвестиції в іноземні країни.

Баготонаціональна стратегія заключається в тому, що фірма намагається приспособити свою стратегію до умов кожної країни, де діє країна. Це означає створення в цільових країнах юридично незалежних компаній, при мінімальній координації дій. Дана стратегія характерезується також орієнтацією на місцевих постачальнтків і повною адаптацаєю до специфіки національго попиту, культури і звичаїв країни. Основною ціллю багатонаціональної стратегії являється забезпечення місцевих вимог країни, а не конкурентної переваги на світовому чи навіть регіональному масштабі.

В галузях з глобальною стратегією позиція фірми в одній країні не впливає суттєво на її позиції в інших країнах. Кокурентні переваги фірми, які вона завоювала на національному ринку доповнюються перевагами набутими в інших країнах. Продаж товарів здійснюється в більшості країн, які виступають важливими ринками збуту товарів фірми.

Глобальна стратегія користується двома методами, за допомогою яких фірми можуть досягнути кокурентної переваги чи компенсувати недоліки роботи в якісь країні: по-перше, розміщення окремих видів діяльності в різних країнах для найкращої роботи на ринку багатьох країн; по-друге, координація діяльності окремих відділів фірми.

Ці два метода направлені на досягнення найкращих результатів діяльності підприємства, максимізацію цінностей. З цієї точки зору кожний учасних технологічної цепочки, доводячої товар до споживача, добавляє якусь цінність. В першому методі збільшення цінності досягається за рахунок використання переваг даної країни, а в другому - за допомогою кращої організації діяльності фірми.

Діяльність, яка направлена на роботу з покупцями, повинна бути направлена як на найменшу відстань між виробником і споживачем (маркетинг, розповсюдження товарів). Окремі види виробництва пивинні знаходитись як можна ближче до покупця, що пов’язано з високими транспортними розходами.

Якщо підприємство займається зовнішньоекономічною діяльністю, то воно повинно чітко визначитись щодо ведення цієї політики. З світової практики відомо чотири способа керівництва зовнішньоекономічною діяльністю компанії:

  1. Стратегічне планування. Головний офіс корпорації повністю приймає участь в процесі визначання стратегії розвитку кожного підрозділу, який діє в зовнішньоекономічній діяльністі. Переваги даного способу управління зовнішньоекономічною діяльністю:
  • дозволяє вести систему контроля і взаємов’язку з сторони головного офіса в процесі розробки стратегії конкретним підрозділом;
  • інтеграція стратегій різних підрозділів в едину зовнішньоекономічну стратегію фірми;
  • створює стимул для розробки довгострокової стратегії розвитку, яка може принести конкурентні переваги фірмі на міждународних ринках.

Но разом з тим існують і слабкі сторони даного підхода:

  • консультації з керівництвом в ході розробки стратегії можуть заняти дуже багато часу, і, таким чином, сама стратегія старіє;
  • в психологічному плані цеможе привести до того, що керівництво підрозділів будуть відчувати себе меньш відповідальними за виконання наміченого плану, так як вони не приймали ячасти в його розробці;
  • головний офіс корпорації може не мати повної інформації про те, що проходить на конкретному ринку;
  • чім більше часу займає процес прийняття рішень, тим більша ймовірність зниження ефективнисті рпраці підрозділів.
  1. Фінансовий контроль являє собою повну протилежність стратегічному плануванню. В даному випадку керівництво підрозділів саме розроблює стратегію розвитку з тїєю умовою, що вони повинні вкладатись в рамки бюджету. Перваги даного способу слідуючі:
  • велика зацікавленість керівництва підрозділів в вдосконаленні розробленої на короткостроковий період зовнішньоекономічної стратегії;
  • так як керівник сам розроблює стратегію, то в випадку виникнення проблем їх рішення він шукає в розробленій їм статегії;
  • даний спосіб керівництва комнанії найбільш ефективний на дуже великих диверсифіцированих фірмах, де головний офіс не має інформації проте, яка ситуація існує в конкретній галузі на конкретному ринку.
  1. Стратегічний котроль. Компанії, які додержуються даного способу мають на меті отримання конкурентних переваг. Планування проходить на рівні підрозлілів, але вже розроблені зовнішньоекономічні стратегії ретельно розглядаються на рівні головного офіса. Фінасові показники задаються централізовано, що може привести до того, що план і бюджет будуть не сходитися.

Недоліком даного способа є те, що стратегічні і фінансові зовнішньоекономічні цілі, задачі довго- і короткострокового розвитку можуть створити невизначенність. Керівництву підрозділів часто важко визначити, який із планів являється найбільш пріорететним: агресивний довгостроковий план чи короткостроковий план по досягненню конкретних результатів.

  1. Керуюча роль належить холдінговій компанії. В компаніях, які додержуються даного способа керівництва, головний офіс грає незначну роль в керівництві підрозділами. Чаще всього команії, які почали свій розвиток з токого підхода потім починають приміняти один з трьох раніш зазначених способів.

Отже, можна сказати, що підприємство, яке займається зовнішньоекономічною діяльністю повинно чітко визначити свої міжнародні стратегії з тим, щоб займати лідируючі позиції на національному і світовому ринках. Тому необхідно, щоб керівництво компанії проводило ефективну зовнішньоекономічну політику, враховувало максимально потреби споживачів і створювало конкурентні переваги для завоювання нових ринків.

2. Основні етапи розробки міжнародних стратегій.

2.1. Вибір місії та цілей.

В основі міждународної діяльності фірми, як і в любій іншій, находиться значна кількість стратегічних рішень, які приймаються відповідними менеджерами. Ефективне управління фірмою має на увазі, що ця сукупність раціонально сформована, тобто:

  1. Захватує всі ключові моменти, які зв’язвні зовнішніми взаємозв’язками фірми, незалежно від прийнятої в ній організаційної структури управління.
  2. Забезпечує можливість реалізації генеральної цілі фірми на рівні текучих планів діяльності і оперативних рішень.
  3. Внутрішньо і зовнішньо відповідає діяльності фірми.
  4. Орієнтована на оцінку розвитку ситуацій.

А зараз перейдемо безпосередньо до стадій розробки стратегій. Можуть бути виділені слідуючі основні стадії процесу розробки стратегії (мал.1): вибір місії та цілей, вивчення зовнішнього і внутрішнього середовища, формування стратегії, реалізація стратегії, стратегічний котроль.

Розробка місії являється першим етапом стратегічного управління. Місія може бути визначена як концепція існування і розвитку організації. Задача місії – забезпечити фокус і направлення діяльності.

Зміст місії організації визначається виходячи із трьох ключових пунктів: вона повинна бути виражена в порівняно простих визначення і в удобній формі; в основі місії повинні лежати задачи задоволення потреб і інтересів споживачів; питання, про те чому споживачі будуть купувати ці товари і послуги дпної, а не іншої організації, повинно мати чітку відповідь.

Місія, відповідно, може визначатися:

  • колом потреб, які необхідні споживачу;
  • сукупністю споживачів;
  • виробленою продукцією;
  • конкурентними перевагами.

Місія фірми повинна формуватись на основі визначення її місця на ринку; інакше кажучи, її генеральна ціль – виробництво окремих видів продукції і надання послуг, які орієнтуються на окремих споживачів. Виходячи з цього, можна сказати, що виход на зовнішні ринки має на увазі деякі зміни в місії, які зв’язані перш за все з розширенням чи зміною кола споживачів продукції, що виробляться.

Управлінська цінність чітко зформульованої місії складається із в виявлені довгострокового орієнтира діяльності компанії і забезпечення зв’язку підприємницьких рішень.


СкачатиСкачати:Стратегія і планування в системі міжнародного менеджменту (к


Схожі реферати:
  • Економіка: Власність в сучасних ринкових умовах (курсова робота)
  • Деякі аспекти розвитку міжнародних відносин України.(реферат)
  • Врахування ризикованої поведінки авіадиспетчера як проактивний захід забезпечення безпеки польотів Одна
  • Види матеріальної відповідальності працівників. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність прац
  • РЕФЕРАТ на тему: “Призначення, будови і принцип роботи регулятора частоти обертання колінчастого вала і автоматичної муф
  • Перша допомога при ушкодженні електричним струмом (реферат)
  • Створення і розвиток грошової системи України (реферат)
  • РЕФЕРАТ на рему: Значення мови в житті людини Мова основа духовного життя народу, втрата її, як ска
  • Ернест Хемінгуей (реферат)
  • Співець карпатських рідних верховин (Б.Радиш) (реферат)




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.064027