Реферат Сутність витрат та методи їх зниження (курсова)


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
Сутність витрат та методи їх зниження (курсова)

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Мікроекономіка”

на тему: “Сутність витрат та методи їх зниження.”

Зміст

Вступ. 3
  1. Сутність витрати. Підхід до поняття витрат з погляду економіста та бухгалтера.
4-5
  1. Методи зниження витрат.
5-16
    1. Поняття витрат та собівартості продукції.
5-8
    1. Класифікація витрат виробництва.
8-9
    1. Методи оцінки витрат
9-11
    1. Джерела і чинники зниження витрат.
11-14
    1. Альтернативні методи зниження витрат.
14-15
Висновок. 16
Список використаної літератури. 17

ВСТУП

Відхід від централізовано - планової системи господарювання і перехід до ринкової економіки по-новому порушує питання про методи ведення економічної діяльності підприємства. Традиційні структури та форми господарювання змінюються. У цих умовах керівники підприємств, вивчаючи і формуючи те , що називається цивілізованою формою ринкових відносин, стають своєрідними “архітекторами“ розвитку нових господарських зв'язків і методів здійснення господарської діяльності.

В таких умовах розвитку економіки в країнах колишнього радянського союзу, все більше і більше зростає роль витрат підприємства, як невід’ємної складової виробничого процесу, що в свою чергу вимагає повного переосмислення теорії виробництва починаючи від вхідних ресурсів і закінчуючи кінцевим продуктом, готовим для продажу. Визначення витрат - це невід’ємна умова успіху, тому що від їх обсягу безпосередньо залежить розмір прибутку, який одержить підприємець.

У першому розділі роботи викладені теоретичні основи витрат, те яким чином витрати підприємства впливають на розмір прибутку і яка різниця між витратами з погляду економіста та бухгалтера.

У другому розділі досліджуються методи вимірювання, оцінки та прогнозування витрат на підприємстві і відповідно їхнього розподілу. Найбільша увага приділяється джерелам і факторам зниження витрат.

1. СУТНІСТЬ ВИТРАТ. ПОНЯТТЯ ВИТРАТ З ПОГЛЯДУ ЕКОНОМІСТА ТА БУХГАЛТЕРА.

Економічне розуміння витрат базується на проблемі обмеженості ресурсів і можливості їхнього альтернативного використання. Застосування ресурсів у одному виробничому процесі виключає можливість їхнього використання за іншим призначенням. Наприклад, деревина, використовувана в будівельній справі, не може бути застосована, скажімо, у виробництві меблів, сірників і інших товарів. Вибір конкретних ресурсів для виробництва якогось товару означає неможливість виробництва альтернативного товару. Економічні витрати будь-якого ресурсу, що застосовується у виробничому процесі, рівні його цінності при найкращому з усіх можливих варіантів використання.

З позицій бухгалтерського підходу до виробничих витрат варто відносити всі реальні, фактичні витрати, що здійснюються в грошовій формі. Такими можуть бути: заробітна плата робітників; плата за оренду будинків, споруджень, верстатів, устаткування; оплата транспортних витрат; оплата послуг банків, страхових компаній і т.д.

З позицій економічного підходу до витрат виробництва варто відносити не тільки фактичні витрати, здійснювані в грошовій формі, але і не оплачувані фірмою витрати, витрати, пов'язані з упущеною можливістю самого оптимального застосування своїх ресурсів.

І бухгалтери, і економісти включають у свої розрахунки фактичні витрати (заробітна плата робітників, оклади службовців, оренда приміщень та вартість матеріалів). Для бухгалтерів фактичні витрати важливі, оскільки вони включають прямі виплати підприємства іншим юридичним особам, з якими воно має справу. Ці витрати повинні знати і економісти, фактичні витрати це ті кошти, які могли би бути використанні десь в іншому місці з більшою ефективністю.

В переважній більшості випадків алтернативне використання коштів є прихованим. Тому досить важливо вміти визначити, в якому напрямку використовувати наявні грошові фонди підприємства для прийняття правильних економічних рішень. Для безповоротних витрат стверджується протилежне твердження—вони звичайно фактичні, проте, приймаючи рішення, їх треба завжди ігнорувати. Безповоротні витрати—це ті витрати, які вже зроблені і які неможливо повернути назад. Оскільки їх неможливо повернути назад, вони не повиннічинити жодного впливу на процес прийняття фірмою рішень. [1,C. 188]

2. МЕТОДИ ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ

2.1. Поняття витрат та собівартості породукції.

Основним напрямком діяльності кожної комерційної організації є отримання максимального прибутку. Припустимо, що підприємство-виробник закуповує усі фактори виробництва (сировину, устаткування, робочу силу, і т.д.) і перетворює їх у кінцевий продукт призначений для продажу. Кількість товару, що буде продаватися на ринку залежить від рівня витрат, які фірма здійснила протягом усього виробничого циклу, і реального попиту на готову продукцію (ціна, за якою товар буде продаватися). З цього можна зробити виснивок, що розмір витрат виробництва є однією з умов успіху на ринку, оскільки, чим менші витрати виробництва, тим більший прибуток отримує підприємство з врахуванням рівня ринкових цін.

Витрати виробництва знаходять своє вираження в показниках собівартості продукції , що в грошовому виразі характеризує всі матеріальні витрати і витрати на оплату праці, необхідні для виробництва і реалізації продукції.

Проте до складу витрат підприємства входять не тільки ті, що пов’язані з купівлею ресурсів, крім них підприємство несе витрати на збут та просування продукції на ринок. Сюди відносяться витрати пов’язані з транспортування виробів споживачу, на проведення маркетингових досліджень та організацію реклами тощо. Виражені в грошовій формі вони являють собою витрати реалізації продукції.

Крім того підприємство сплачує податки, збори, робить відрахування в різноманітні цільові і позабюджетні фонди, що також відносяться на собівартість продукції. Сума витрат виробництва і реалізації, податків, зборів і обов'язкових відрахувань становить витрати підприємства або повну собівартість продукції.

У собівартість продукцій включаються :

  • витрати на освоєння виробництва ;
  • витрати , які безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції і обумовлені технологічними й організаційними чинниками виробництва ;
  • витрати на оплату праці ;
  • витрати , пов'язані з використанням природної сировини ;
  • витрати некапітального характеру , пов'язані з удосконалюванням технологій і організацією виробництва , а також з покращенням якості продукції ;
  • витрати, пов'язані з винахідницькою діяльністю, технічним удосконаленням і раціоналізаторськими пропозиціями ;
  • витрати на обслуговування виробничого процесу (поточний, середній і капітальний ремонти ) ;
  • витрати на забезпечення нормальних умов праці і техніки безпеки ;
  • витрати, що пов'язані з кадровою політикою підприємства ;
  • поточні витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією фондів природоохоронного призначення ;
  • витрати, пов'язані з процесом управління виробництвом ;
  • витрати по транспортуванню робітників до місця роботи;
  • виплати, передбачені законодавством про працю (оплата відпусток, компенсацій і т.д.);
  • відрахування на державне соціальне страхування і пенсійне забезпечення та у фонд зайнятості;
  • відрахування на обов'язкове медичне страхування ;
  • платежі на страхування майна підприємств ;
  • витрати на оплату відсотків по короткострокових позичках банків, оплата банківських послуг ;
  • витрати на гарантійне обслуговування продукції;
  • витрати, пов'язані зі збутом продукцій ;
  • витрати на відтворення основних виробничих фондів ( амортизація ) ;
  • втрати від простоїв за внутрішньовиробничими причинами .

Розмір цих витрат залежить від цін на ресурси необхідних для виробництва товару, а також від технологій їхнього використання. Ціна , за якою купляються ресурси, не залежить від фірми-виробника. Вона визначається взаємодією попиту і пропозиції на ці ресурси. Отже, для підприємця є дуже важливим технологічний аспект формування витрат виробництва, що визначає, з одного боку, кількість ресурсів, що залучаються, та якість їхнього використання , з іншого. Причому, підприємство повинно використовувати такі методи виробництва, що були б ефективні , як з технологічного , так і з економічного погляду. Тобто кожне підприємство намагається вибрати такий технічно ефективний процес виробництва , що забезпечував би найменші витрати виробництва. У рішенні цієї проблеми використовується виробнича функція Кобба - Дугласа , що задає випуск продукцій ( Y ) як функцію витрат капіталу ( K ) і праці ( L ) .

Y = f ( AKaLb )

- де і - позитивні сталі . [1,C. 183]

В залежності від розміру витрат, які несе фірма в процесі виробничої діяльності, існують різні методи їх розрахунку. Але з огляду на те, що виробництво будь-якого виду товару або послуги пов'язано з використанням різноманітних видів ресурсів, то необхідною є класифікація витрат.

2.2. Класифікація витрат виробництва.

За змістом і призначенням витрати класифікуються згідно економічних елементів і калькуляційних статей. Групування витрат згідно економічних елементів — це розподіл витрат за економічним змістом незалежно від форми використання у виробництві того чи іншого виду продукції та місця здійснення цих витрат. Ця класифікація застосовується при упорядкуванні кошторису витрат виробництва всієї продукції, що випускається. Для підприємств усіх галузей встановлена така обов'язкова номенклатура витрат виробництва продукції за економічними елементами:

  • матеріальні витрати ;
  • витрати на оплату праці ;
  • відрахування на соціальні потреби;
  • амортизація основних фондів;
  • відрахування в державні спеціальні фонди ;
  • податки, що включаються у витрати підприємства ;
  • інші.

Класифікація витрат за економічними елементами дає можливість знати структуру собівартості і дозволяє проводити цілеспрямовану політику покращення економіки підприємства. Але ця класифікація не дозволяє визначити важливий економічний показник - собівартість однієї одиниці продукції.

Для визначення витрат на одиницю товару використовують класифікацію за статтями витрат (калькуляційними статтями). На відміну від попередньої класифікації, калькуляція дозволяє врахувати витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретного виробу. У ці витрати входять, як матеріальні витрати, так і витрати на налагодження, обслуговування і управління виробництва цього виду виробу. Калькуляція складається за аналогічними статтями витрат, що і собівартість товарної продукції по підприємству в цілому, але в разі потреби, в окремих галузях виникає необхідність виділення окремих статей витрат . Так у консервній , плодоовочевій промисловості виділяється така стаття витрат, як “ тара і тарні матеріали “, що у свою чергу калькулюються на бочки, банки, ящики тощо.

Для забезпечення наскрізного розрахунку і планування в якості калькуляційних одиниць, як правило, використовуються фізичні одиниці виміру конкретних видів продукції, прийняті у виробничій програмі підприємства (штуки, тонни, метри, кВт-год. тощо. ).

На промислових підприємствах розробляються планові і звітні калькуляції. Перші розробляються на плановий період по плановим витратам. Другі - відображають фактичні витрати на випуск і реалізацію продукції. Порівняння планових і фактичних калькуляцій дозволяє виявити відхилення у витратах і визначити спосіб їх зниження.

В залежності від зв'язку витрат із процесом виробництва розрізняють цехову , виробничу і повну собівартість продукції.

Цехова собівартість включає суму витрат, пов’язаних із виробництвом продукції в цехах.

Виробнича собівартість включає цехову собівартість і витрати, пов’язані з управління, організацією й обслуговуванням підприємства в цілому.

Повна собівартість включає виробничу собівартість і позавиробничі витрати, пов’язані з реалізацією продукції й інші витрати, що не відносяться до виробництва продукції.

2.3 Методи оцінки витрат.

Застосовуються різноманітні методи калькуляції промислової продукції: прямого розрахунку, розрахунково - аналітичного, нормативного, параметричного, виключення витрат , коефіцієнтний і комбінований.

Застосування того або іншого методу залежить від виду виробленої продукції, характеру технологічного процесу, особливостей переробки сировини.

Метод прямого розрахунку застосовується на підприємствах, що виготовляють однорідну продукцію. При цьому методі витрати на одиницю продукції визначаються шляхом розподілу загальної суми витрат на кількість виробленої продукції.

На великих виробництвах з широкою номенклатурою більш поширений розрахунково-аналітичний метод. Сутність його полягає в тому, що прямі витрати на одиницю продукції визначаються на основі прогресивних норм витрат ресурсів.

Нормативний метод—найбільш прогресивний. Він базується на нормах і нормативах використання матеріальних і трудових ресурсів, на його основі можна робити розрахунок калькуляцій на нові види продукції.


СкачатиСкачати:Сутність витрат та методи їх зниження (курсова)


Схожі реферати:
  • Державна служба і АДМ. Контрольно-регулююча діяльність органів виконавчої влади при визначенні митної вартості товарів (на матеріалах роботи Тернопіл
  • Управління інвестиційним ризиком (реферат)
  • СТОРОНИ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
  • Роль людського фактора у функціонуванні системи якості підприємства На сучасному етапі суттєво зростають повноваження та відповідальність п
  • Методи залучення іноземного капіталу Держава має різні важелі для того, щоб сприяти залученню іноземного капіталу. Найважливіші з них подано на рис.
  • Спитай у тата чи у мами, Які професії у них... Професій в світі є чимало Сповна їх вистачить на всіх... Учитель, лікар чи геолог, Письменник, слюсар чи кресляр
  • Реферативна робота з курсу соціології на тему: Культура в системі суспільства. Зміст роботи: Вступ. Культура, я
  • Підмет головний член речення. Числівниковий складений присудок з називним підмета   Речення в цілому і його члени зокрема пос
  • Екологічна енергетика (реферат)
  • Орнамент Буковини. Загальні відомості. Елементи орнаменту буковинського килима (реферат)




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.086997