Реферат Зайнятість населення і безробіття (реферат)


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
Зайнятість населення і безробіття (реферат)

ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ І БЕЗРОБІТТЯ

1. Поняття та види зайнятості населення

Зайнятість — одна із найскладніших і найважливіших економічних категорій, оскільки, з одного боку, забезпе­чує виробництво валового національного продукту — основу життєдіяльності людського суспільства, а з іншого відображає потреби людини в само реалізації через участь у суспільне корисній праці. Отже, зайнятість, це надзви­чайно важливе соціально-економічне явище, яке відоб­ражає раціональне використання ресурсів праці, задово­лений потреб народного господарства в робочій силі, забезпечення належного рівня життя зайнятого населен­ня, задоволення потреб працівників у підвищенні про­фесійного рівня, у всебічному розвитку особистості.

Зайнятість населення — це діяльність, пов'язана з за­доволенням особистих і суспільних потреб, яка, як пра­вило, приносить доход у вигляді заробітної плати, додат­кових грошових допомог, натуральних виплат тощо.

Під зайнятістю як економічною категорією розуміють сукупність соціально-економічних відносин у суспільстві, які забезпечують можливості прикладання праці в різних сферах господарської діяльності, і виконують функції пов'язані з відтворенням робочої сили на всіх рівнях організації суспільної праці і виробництва.

Залежно від тривалості і режиму зайнятості виділяють такі її форми:

Повну — діяльність працівника протягом повного ро­бочого дня (тижня, сезону), яка приносить прибуток в нормальних для даного регіону розмірах.

Неповну — зайнятість певної особи протягом непо­вного робочого дня або з неповною ефективністю, з не­повною оплатою. Неповна зайнятість може бути «приму­совою», що обумовлено економічними причинами (скороченням обсягів виробництва, циклічним розвитком економіки, реконструкцією підприємства тощо).

Добровільна неповна зайнятість, пов'язана з соціальни­ми факторами — вихованням дітей, доглядом за хворими членами сім'ї, суміщенням роботи і навчання називається частковою. Цей вид зайнятості виникає з ініціативи працівника. До частково зайнятих можуть належати жінки — домогосподарки, студенти, пенсіонери.

Залежно від сфери застосування праці виділяють ос­новну і додаткову зайнятість, які і це можуть називатися первинною і вторинною.

Основна зайнятість, або первинна — це діяльність в межах нормативного робочого дня, тижня за основним місцем роботи.

Додаткова зайнятість — це зайнятість понад норма­тивний робочий час.

Останнім часом все більшого розповсюдження набу­вають гнучкі і нестандартні форми зайнятості, і гнучкі графіки робочого часу. Використовуються три форми гнучкості — гнучкість робочого часу, гнучкість зайнятос­ті і гнучкість винагороди. До осіб, що використовують гнучку форму зайнятості відносять: надомників, праців­ників за викликом, тимчасових робітників (контрактників) тощо.

У спеціальній економічній літературі нерідко може використовуватися велика кількість визначень зайня­тості: продуктивна; раціональна, оптимальна, збалансо­вана, ефективна/ Всі вони лише уточнюють основний зміст зайнятості, який полягає в необхідності підтримки такого співвідношення між зайнятою робочою силою і її резервом, яке сприяло б досягненню максимальної ефек­тивності функціонування виробництва і росту доходів населення.

Ефективною може вважатися зайнятість населення, яка забезпечує достойний прибуток, здоров'я, підвищен­ня освітнього і Професійного рівня для кожного члена суспільства на основі зростання суспільної продуктивності праці.

Прагнення до найбільш повної і при цьому ефективної зайнятості всього економічно активного населення країни - мета розвитку будь-якої економічної системи.

З поняттям зайнятості пов'язані поняття «економічно активного і «економічно неактивного» населення, «зайнятого населення» і «безробітних». Визначення цих категорій за методикою МОП були розглянуті в попередній темі. Проте необхідно зупинитися на визначеннях зайня­того і безробітного населення, які визначаються законом України «Про зайнятість населення».

Згідно з останнім статус безробітного в Україні мають громадяни працездатного віку, які з причин, що від них не залежать не мають заробітку (трудового доходу), внаслідок відсутності підходящої роботи, зареєстровані в Державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні до неї приступити.

До зайнятого населення, згідно з цим законом, в Ук­раїні відносять громадян, які проживають на її території на законних підставах:

  • працівники, що працюють за наймом на всіх під­приємствах незалежно від форм власності і господарю­вання;
  • громадяни, які самостійно забезпечують себе робо­тою (підприємці, фермери, особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, особи творчої праці, то­що);
  • обрані, назначені на оплачувані посади в органи державної влади, управління або в громадські організації;
  • громадяни, які проходять службу у збройних силах, внутрішніх військах, органах національної безпеки і внут­рішніх справ;
  • особи, що проходять професійну підготовку з від­ривом від виробництва;
  • працюючі громадяни держав, які тимчасово знахо­дяться в Україні і виконують функції не пов'язані з за­безпеченням діяльності посольств і місій.

2. Державне регулювання зайнятості населення в Україні

Ринок праці в сфері зайнятості не може бути саморе­гулюючою системою. Більш повна і ефективна зайня­тість досягається завдяки її державному регулюванню. Зайнятість тут повинна розглядатися як один із головних орієнтирів розвитку економічної системи, який визначає перегрупування фінансових, матеріальних і трудових ре­сурсів в народному господарстві, пріоритетних напрямів НТП, розміщення продуктивних сил, шляху підвищення якості і рівня життя.

Державна політика зайнятості населення, в Україні ба­зується на таких принципах:

  • забезпечення рівних можливостей усім громадянам в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки;
  • сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, за­побіганню безробіття, створенню нових робочих місць;
  • координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами соціально-економічної політики;
  • забезпечення контролю профспілок, спілок підпри­ємців, власників підприємств за виконанням заходів що­до забезпечення зайнятості населення;
  • міжнародного співробітництва у вирішенні про­блем зайнятості населення.

Політика зайнятості має макрорівень (загальнодер­жавний) і мікро рівень (регіональний і локальний), пер­ший з яких є визначальним.

Основи соціального захисту населення в сфері трудо­вих відносин закладені в Конституції України і в законі України «Про зайнятість населення».

Державні гарантії зайнятості населення в Україні

а) добровільність праці і вибору виду діяльності;

б) захист від необґрунтованої відмови в прийомі на роботу і незаконного звільнення з роботи;

в) безкоштовне сприяння в підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до професійної підготов­ки, освіти, особистих і суспільних потреб;

г) виплати вихідної допомоги і збереження середнього заробітку на період працевлаштування працівникам, які втратили постійне місце роботи;

д) безкоштовне навчання безробітних новим профе­сіям, перепідготовка в навчальних закладах;

е) виплати безробітним допомоги по безробіттю у встановленому порядку

Крім того Законом України «Про зайнятість населення» передбачені додаткові гарантії щодо працевлаштування працездатним громадянам, які потребують соціального захисту, зокрема:

а) жінкам, які мають дітей віком до 6 років;

б) одиноким матерям з дітьми до 14 років;

в) молоді, яка закінчила освіту;

г) особам перед пенсійного віку;

д) особам звільненим після відбуття покарання.

Для їх працевлаштування місцеві органи адміністрації бронюють на підприємствах всіх форм власності з чи­сельністю понад 20 осіб близько 5% робочих місць за робітничими професіями, в тому числі з гнучкими фор­мами зайнятості.

У разі відмови у працевлаштуванні на роботу їх у цих межах державна служба зайнятості стягує штраф за кож­ну таку відмову у розмірі 50 неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян.

Пільги і компенсації вивільненим працівникам

1) Працівнику вивільненому з підприємства зберігається середня заробітна плата на період працевлаштування, але не більше як на 3 місяці з урахуванням ви­плати вихідної допомоги.

  1. Виплата місячної вихідної допомоги і середнього заробітку, що зберігається проводиться за попереднім місцем роботи.
  2. Зберігається безперервний трудовий стаж, якщо пе­рерва в роботі не перевищувала 3-х місяців.

Особливі гарантії надаються працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці:

а) надання статусу безробітного, якщо протягом 7 йому не було запропоновано підходящої роботи;


СкачатиСкачати:Зайнятість населення і безробіття (реферат)


Схожі реферати:
  • Знос і амортизація основних засобів підприємства (контрольна)
  • “Страви і гарніри з варених і припущених овочів” Значення страв і гарнірів з овочів у харчуванні людини
  • Німеччина (реферат)
  • Пожежна безпека (реферат)
  • Організація і проблеми виконання бюджету в сучасних умовах ВСТУП Створення власної державності справа досить важ
  • Маркетингова політика розподілу товарів виробничого призначення Маркетингова політика розподілу ТВП це діяльність підприємства щодо планування, реалі
  • Хімічно небезпечні виробництва та хімічні небезпеки (реферат)
  • КУРСОВА РОБОТА на тему: Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України.
  • Творчість Рембрандта (реферат)
  • Удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність. Необхідність і завдання реформування українського адміністративн




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.060548