Реферат РЕФЕРАТ на тему: Проблеми інтеграції України в систему світогосподарських зв язків 1. Світові інтеграційні процеси У континентальній економічній інт


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
РЕФЕРАТ на тему: Проблеми інтеграції України в систему світо

РЕФЕРАТ

на тему:

Проблеми інтеграції України в систему світогосподарських зв’язків




1. Світові інтеграційні процеси

У континентальній економічній інтернаціоналізації на початку нового тисячоліття чітко вимальовуються три основних зони: американська, європейська та азіатсько-тихоокеанська. Саме між ними у подальшому й розгортатиметься гостра конкуренція і перерозподіл сфер впливу. Основна конкурентна боротьба зосереджується на найновіших галузях наукоємного та техноємного виробництва. Йдеться про посилення протекціонізму передових напрямів світової економіки з боку розвинутих країн.

За останні півтора десятиліття в світі за умов поглиблення інтернаціоналізації господарського життя спостерігаються тенденції до зростання регіоналізму та створення крупних торгівельних блоків, підвищення ролі регіональних економічних угруповань. Країни з близькими рівнями техніко-економічного розвитку, по суті, приречені на обмін одна з одною різноманітними варіантами однотипних готових виробів, тому між ними інтенсивно розвивається внутрішньогалузева торгівля.

У розвитку світових інтеграційних процесів нині спостерігаються дві основні тенденції. По-перше, одержала широке визнання концепція так званого "відкритого регіоналізму", тобто регіональної інтеграції, підгрунтям якої є низькі митні бар'єри та відкритість для світового ринку. По-друге, модель розвитку, орієнтована на досить ємні національні ринки з одночасною реалізацією на зовнішньому ринку стратегії багатосторонніх відносин. Орієнтація на загальну диверсифікацію торгівельних зв'язків сьогодні досить обмежена, що спричинено передусім істотним посиленням міжнародної конкуренції, зростанням державної підтримки експорту, протекціоністськими заходами стосовно національних товаровиробників у ряді зарубіжних країн, труднощами переговорів у рамках ГАТТ/СОТ.



Яскравий приклад відмови від цієї стратегії продемонстрували на початку 90-х років Аргентина і Бразилія, які в минулому не були зацікавлені в регіональній інтеграції, хоча і брали участь у ЛАІ, а в 1991 р. заснували економічне угруповання МЕРКОСУР. Темпи створення зони вільної торгівлі та митного союзу в рамках цієї організації за перших чотири роки існування (1991-1995) були оцінені світовою спільнотою як безпрецедентні у світовій практиці.

Однак жодна з цих концепцій, на наш погляд, не прийнятна для української економіки. Цьому є кілька причин. По-перше, відсутність ємних національних ринків, які нині лише формуються. Виробники східноєвропейських постсоціалістичних країн, втративши ринок країн-членів РЕВ, на початковому етапі не допускали на національні ринки виробників пострадянських республік, тому "позбавилися" і ринку РЕВ, і єдиного національного ринку. По-друге, економічний розвиток пострадянських республік свідчить, що низькі митні тарифи в умовах економіки, що трансформується, призводять до втрати національних ринків унаслідок постійного жорсткого натиску конкурентів як із розвинутих країн, так і з Польщі, Туреччини, Китаю, країн АСЕАН. За таких умов та коли економіка, орієнтована головним чином на поставки сировини і товарів з низьким ступенем обробки, можна потрапити в глибоку залежність від іноземного капіталу і світового ринку, втратити економічний суверенітет.
Інтеграція України в західну економіку вкрай проблематична, оскільки яскраво простежується відносна відокремленість країн з розвинутою ринковою економікою від інших. Розвинуті країни дедалі більше "замикаються" одна на одну. Низка чинників стимулює їх внутрішньогрупове співробітництво, ввійти в яке непросто. Західні країни вже поділили або встановили сфери впливу на світових ринках, створили досить стійкі структури міжнародного поділу праці й технологічної взаємодії. Крім того, через низьку якість і застарілість основної маси промислового потенціалу України не завжди можливо застосовувати у виробництві сучасні західні технології, досягати високих якісних характеристик виробів. Вони відрізняються від західних стандартів якості продукції, системи метричних стандартів.

Характер розвитку інтеграційних процесів у рамках СНД теж не може задовольнити Україну. Сукупний товарообіг між країнами СНД відчутно скорочується. І справа тут не стільки у відцентрових тенденціях, скільки в техніко-економічній непідготовленості більшості країн СНД до реінтегрування на новій, ринковій основі. Виявилася нежиттєздатною значна частина колишньої системи науково-виробничої спеціалізації і кооперування.
Відбувається переоцінка ставлення до СНД як до інтеграційної структури, переглядаються колишні економічні зв'язки з погляду доцільності, вигоди і зиску і на мікрорівні - підприємствами. Інтеграційний процес на макрорівні обумовлюється узгодженням на міждержавному рівні структурної, науково-технічної, соціальної та зовнішньоекономічної політики, чого досі не спостерігається в рамках СНД.

Члени Співдружності підписали понад 800 міждержавних документів - угод, конвенцій, меморандумів тощо, тобто основа договірно-правової бази розвитку співробітництва вже створена. Проте й досі ця інтеграційна якість не отримала практичного відображення в організаційній структурі та механізмах роботи Співдружності. Свідчення цьому - зниження зовнішньоторговельного обороту країн СНД (табл. 1). Зовнішня торгівля в рамках СНД фактично перестала бути геополітичним напрямом для Азербайджану і Вірменії, близькі до цього і Грузія, Казахстан, Киргизстан, Україна. Для Росії ці критерії, на наш погляд, можна застосувати лише відносно через дуже високу частку енергоносіїв у структурі її експорту. Приміром, питома вага експорту будь-якої країни ЄС до інших країн цього регіону складає в середньому 61% (але не менше 50% загального обсягу), а Бельгії, Нідерландів, Іспанії, Португалії - 70-80%. Взаємозалежність країн СНД у зовнішній торгівлі подекуди вже не є стратегічною. Зіставлення цих показників свідчить про те, що "тіснота" господарських зв'язків між країнами всередині СНД приблизно в 1,5-2 рази нижча, ніж в ЄС. Отже, аналізуючи інтеграційні процеси в рамках СНД, слід брати до уваги дію механізму структурної деформації і економічної дезінтеграції. Розв'язати проблеми, що постали, на мікрорівні неможливо, для цього потрібні принципово нові макропідході.

Така ситуація обумовлюється, по-перше, значними відмінностями між учасниками СНД, до якої входять і європейські держави (Україна, Білорусь), і азіатські (Узбекистан, Туркменистан), що розташовані одна від одної на величезній відстані. Тому цілком природно, що інтеграційний процес у межах Співдружності спирається на субрегіональні інтеграційні модулі, які оптимально враховують такі чинники: географічна близькість, спільність проблем, сталі господарські й культурні зв'язки, нинішній стан взаємної торгівлі. По-друге, як показує досвід трансформаційних економік, пріоритет в інтеграції, в центрі якої знаходиться суб'єкт господарювання, призводить до втрати ринків збуту. По-третє, низька і безперервно знижувана ефективність виробництва в країнах СНД. У 1997р. обсяг ВВП (у постійних цінах) склав у Азербайджані - 40%, Вірменії - 55, Білорусі - 72, Грузії - 30, Молдові - 36, Росії - 59% рівня 1989 р.; Казахстані - 63%, Киргизстані - 60, Узбекистані - 87, Україні - 42% рівня 1990 р.

Показово, що майже всі країни СНД переважну частину своїх експортно-імпортних операцій здійснюють з Росією і лише в невеликих обсягах - із сусідніми державами. Наприклад, понад 90% експорту та імпорту Білорусі припадає на Росію і Україну; Молдова торгує переважно з Росією, Україною і Білоруссю (понад 90% товарообігу з країнами СНД); Киргизстан імпортує здебільшого з Росії (32%), Казахстану (31%) та Узбекистану, а експортує - в Росію (35%), Узбекистан (26%), Казахстан (24%), тобто 88% киргизького імпорту та 85% експорту припадає тільки на три країни. Головними торгівельними партнерами Узбекистану є Росія, Казахстан і Таджикистан (близько 80% загального експорту та імпорту з країнами СНД). На Росію та азіатських (по СНД) сусідів припадає 95% експорту і 99% імпорту Таджикистану, 95% імпорту і 96% експорту Киргизстану, 97% експорту і 92% імпорту Казахстану тощо (табл. 2 і 3).




Отже, досить виразно вимальовуються контури європейського (Росія, Білорусь, Україна, Молдова), азіатського (Росія, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан), південного (Росія, Україна, Грузія, Вірменія, Азербайджан) напрямків інтеграції в межах СНД. Що стосується першого контуру, то на нього в 1994 р. припадало 88,9%, 1995 - 89,0, 1996 - 85,3, 1997 - 82,9, 1998 р. - 86,5% усього експорту України в країни СНД, а відповідно в 1994 р. - 90,8%, 1995 - 88,4, 1996 - 83,0, 1997 - 84,0, 1998 р. - 94,6% сукупного імпорту з країн СНД.

Структурна деформація і економічна дезінтеграція спричинюються також різним рівнем економічного розвитку країн СНД, тоді як для поглиблення інтеграції необхідна однорідність членів, що формують економічне угруповання. Критерієм такої однорідності може бути величина ВВП на душу населення, однак вона сьогодні в країнах Співдружності не однакова. Наприклад, співвідношення між максимальними значеннями ВВП (Росія) і мінімальними (Таджикистан) зросло за 1994-1997 рр. з 13,1 до 19,6 разів.
Аналогічною була ситуація і в східноєвропейських країнах. Однак різниця між максимальним і мінімальним значеннями ВВП була значно нижчою, ніж в країнах СНД. У 1993 р. вона становила 3,2 рази, а до 1996 р. зросла до 4,7 разів. Мінімальні значення ВВП спостерігалися в Болгарії і Румунії, тобто в країнах, що найменше просунулися в ринковій трансформації. Без них співвідношення знизилося з 1,7 у 1993 р. до 1,6 рази у 1996 р.

У країнах ЄС розрив між максимальним і мінімальним значеннями ВВП зменшився з 3,6 разів у 1991 р. до 3,2 рази в 1996 р. Це свідчить, що до 1997 р. країни ЄС просувалися до утворення єдиного економічного простору ринкового типу, характерною особливістю якого є зменшення нерівномірності економічного розвитку. Розрив у рівнях економічного розвитку країн СНД і ЄС, зокрема за ВВП на душу населення, коливається від 3 до 30 разів.

Посилення нерівномірності розвитку країн СНД зумовлюється наступними чинниками:

· різною залежністю економік від дезінтеграції єдиного в минулому економічного простору, рівня їх розвитку, міри забезпеченості власними ресурсами, передусім паливно-енергетичними;

· неоднаковою адаптованістю національних господарств до вимог світового ринку, зумовленою галузевою спеціалізацією, рівнем наявності і використання природних ресурсів, що мають попит на світовому ринку;

· особливими підходами до реформування народного господарства з боку держави;

· рівнем соціально-економічної стабільності.

Отже, доходимо висновку, що через перераховані вище істотні відмінності зблизити рівні економічного розвитку країн СНД у найближчому майбутньому неможливо.

Реальне прагнення до інтеграції в світовий економічний простір виявляється в деяких тенденціях зовнішньої торгівлі, де спостерігається певне зменшення нерівномірності розвитку країн СНД.

Порівняння обсягів зовнішньої торгівлі СНД і ЄС на душу населення свідчить, що останні перевищують приблизно в 13 (експорт) - 17 (імпорт) разів. Таким чином, рівень відкритості економічного простору ЄС приблизно в 3-4 рази вищий, ніж економічного простору СНД. Крім того, слід пам'ятати, що в країнах СНД ефективність виробництва і якість продукції, що випускається, істотно нижчі, ніж у країнах ЄС, через що вона здебільшого не конкурентоздатна на світовому і внутрішніх ринках країн СНД.

Треба відзначити також, що країни СНД порівняно з країнами ЄС мають значно вищий рівень концентрації виробництва, слабші зв'язки зі світовим ринком, структурну диспропорційність, високий рівень мілітаризації. Ці особливості національних господарств країн СНД реально перешкоджають їх подальшому розвитку під впливом класичних ринкових регулювальників.

Географічна структура зовнішньої торгівлі країн СНД зумовлює різні геополітичні інтереси, властиві кожній окремій країні і регіону світу (табл. 4 і 5).

Водночас інтеграції і формуванню загального економічного простору в рамках країн СНД об'єктивно сприяє історично обумовлений взаємозв'язок національних економік у рамках колишнього СРСР. Тому серед основних переваг, здатних забезпечити єдиний системний підхід до відтворювальних процесів у межах СНД, можна виділити передусім такі:

· значна потенційна ємність об'єднаного ринку в умовах зниження і подальшої ліквідації тарифного і нетарифного регулювання, що сприятиме зростанню попиту на вироблену продукцію;

· можливість максимального використання ресурсного, виробничого і науково-технічного потенціалів кожної держави;

· зростання обсягів експорту, що дасть змогу мінімізувати витрати на виробництво і транспортування;

· тісна взаємообумовленість політичного, економічного, соціального і культурного розвитку населення.

На наш погляд, створення передумов для подолання наслідків глибокої соціально-економічної кризи в країнах СНД неможливе без проведення ними узгодженої структурної політики, спрямованої на забезпечення регулювання економічною спеціалізацією. Втім, при узгодженні напрямів і форм економічної інтеграції виникає досить серйозна проблема: чи спроможні ці країни певною мірою поступитися своїм суверенітетом.

ПРОЦЕС ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В ЄС

Торгові можливості і труднощі, що існують між Україною і ЄС, полягають у невідповідності до вимог Угоди про партнерство і співробітництво, яка парафована 23 березня 1994 р. обома сторонами. Угода набрала чинності з 1 березня 1998 р. У період до вступу в силу даної угоди існувала тільки Тимчасова угода про торгівлю з питань, пов'язаних із торгівлею, в тому виді, в якому вона була прийнята Радою міністрів ЄС 4 грудня 1995 р. Ця тимчасова угода набрала сили в частині, що стосується питань торгівлі.


СкачатиСкачати:РЕФЕРАТ на тему: Проблеми інтеграції України в систему світо


Схожі реферати:
  • Фінансове планування та програмування надходжень до місцевого бюджету (реферат)
  • Хвильовий опір хвильовода. Для Т хвилі: ј №БІ№ё №quХtЭon.3 јј (для вак му). Для ТЕ, ТМ хвиль введення хвильового опору не є однознач
  • Позитивізм (реферат)
  • Органи внутрішніх справ та служби безпеки України (реферат)
  • Організація бюджетного обліку в бюджетних установах Облік необоротних активів бюджетний установ Класифікація необоротних активів
  • Добро i Зло - не просто абстракцiя (Деякi думки за повiстю Марка Вовчка "Iнститутка") Можна, звичайно, розглядати образи
  • Становлення теоретичного інтелекту та практичного мислення в середньому шкільному віці Із розвитком, вага головного мозку підлітка наближує
  • Інвестиції та інвестиційний менеджмент На початку 80-х років ММ ст. почалося реформування країн Центральної і Східної @вропи, що потребувало значних довго
  • Економіка, організація, планування. Обґрунтування господарської стратегії підприємства в постприватизаційний період (дипломна)
  • Цінності в житті людини та суспільства (реферат)




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.036957