Реферат КОНТРОЛЬНА робота Дивідендна політика Зміст ј ИГЇ Рo "1-1" РЬ Рz Рu јј Ра "УИoЧ133227922" ј1.


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
КОНТРОЛЬНА робота Дивідендна політика Зміст ј ИГЇ Рo "1-1" Р

Контрольна робота

Дивідендна політика

Зміст

1.Дивідендна політика

........3

2. Юридичні норми, які впливають на дивідендну політику

........17

Приклад

........21

Список використаної літератури

........23

1.Дивідендна політика

Одним з важливих завдань фінансового менеджменту є фор­мування та реалізація політики підприємства в галузі виплати ди­відендів. Дивіденди — частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у статутному капіталі підприємства.

Дивідендна політика — це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства у галузі виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягнення. Оптимізація дивідендної політики — це оптимізація співвідношення між при­бутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників.

Приймаючи рішення в галузі дивідендної політики, слід вра­ховувати, що вони впливають на ряд ключових параметрів фі­нансово-господарської діяльності підприємства: величину са­мофінансування, структуру капіталу, ціну залучення фінансових ресурсів, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність та ряд інших. Найбільш чітко вираженим є зв'язок між дивідендною політикою та самофінансуванням підприємства: чим більше прибутку виплачується у вигляді дивідендів, тим менше коштів залишається у підприємства для здійснення реінвестицій. Якщо ж приймається рішення про тезаврацію прибутку, то збільшується величина власного капіталу, а отже, змінюється загальна структура капіталу підприємства, що за певних обставин впли­ває на його вартість.

Зв'язок між дивідендною політикою і ринковим курсом кор­поративних прав описується класичним алгоритмом: курс акцій прямо пропорційний дивіденду та обернено пропорційний про­центній ставці за альтернативними вкладеннями капіталу на ринку.

Стабільний рівень дивідендних виплат може сигналізувати про те, що вкладений інвесторами в підприємство капітал працює ефективно. Отже, за інших рівних умов дивідендні виплати пози­тивно впливають на ринковий курс корпоративних прав. З іншого боку, відсутність дивідендів або їх різке коливання свідчить про нестабільність і ризиковість підприємства-емітента корпоратив­них прав. Як наслідок — ринковий курс падає. Щоправда, інвес­тори можуть високо оцінити вартість акцій підприємства навіть і без виплати дивідендів, якщо вони добре поінформовані про його програми розвитку, причини невиплати або скорочення виплати дивідендів і напрямки реінвестування прибутку.

Важливим є також обернений зв'язок між ринковим курсом корпоративних прав і фінансово-господарською діяльністю емі­тента. Вплив низького ринкового курсу проявляється під час за­лучення підприємством фінансових ресурсів. За низького ринко­вого курсу корпоративних прав емісія може або взагалі не відбутися, або з мінімальним курсом емісії, відповідно і мініма­льним емісійним доходом. Отже, якщо підприємство планує за­лучати кошти за рахунок додаткової емісії, йому слід реалізувати дивідендну політику, спрямовану на підвищення ринкового курсу корпоративних прав.

До основних завдань, які слід вирішити в ході формування та реалізації дивідендної політики, слід віднести:

• виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів чи реінвестування прибутку;

• визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком;

• оцінку впливу рішення щодо порядку розподілу чистого прибутку на ринкову вартість корпоративних прав підприємства та його інвестиційну привабливість;

• визначення оптимальної для підприємства величини статут­ного і власного капіталу;

• узгодження стратегії виплати дивідендів із податковим за­конодавством;

• вибір найприйнятнішого методу та форми нарахування і ви­плати дивідендів;

• оцінку впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом підпри­ємства.

Принциповим питанням, яке стоїть в основі теоретичних досліджень, присвячених дивідендній політиці, є питання вза­ємозв'язку між напрямом використання чистого прибутку (ди­віденди чи тезаврація) та вартістю підприємства. Інакше ка­жучи, чи існує оптимальне співвідношення використання чистого прибутку, за якого мінімізуються витрати на залучен­ня капіталу, чи дивідендна політика жодним чином не впливає на оптимізацію структури капіталу і вартість підприємства? Залежно від характеру відповіді на це запитання рекоменду­ється приймати ті чи інші рішення в галузі виплати дивіден­дів. Зупинимося на найвідоміших концепціях дивідендної по­літики.

Теза щодо «іррелевантності (нейтральності) дивідендної політики». Ф. Модільяні, М. Міллер, Ф. Блек відстоюють по­зицію, що між сумою сплачуваних дивідендів і ринковим кур­сом акцій не існує зв'язку, оскільки курс акцій визначається нинішніми та майбутніми доходами підприємства, а також по­тенціалом його зростання. Найраціональнішою з їх погляду є фінансова політика, в рамках якої відбувається відмова від виплати дивідендів і весь прибуток спрямовується на реінвестиції. Отже, самофінансування підприємства розглядається як пріоритетне джерело фінансування. У такому разі акціонери максимізують доходи здебільшого в результаті зростання курсу акцій. Правило використання прибутку відповідно до концепції формулюється таким чином: спрямовувати на ви­плату дивідендів слід лише ту частину прибутку, яку немож­ливо ефективно реінвестувати. Йдеться про так званий зали­шковий принцип дивідендних виплат.

Теза про пріоритетність дивідендів. Як свідчить біржова статистика, факт виплати дивідендів усе ж таки впливає на вартість корпоративних прав. Це зумовлено тим, що ряд інвес­торів, зокрема дрібні акціонери, віддають перевагу реальним дивідендам порівняно з майбутніми доходами від зміни курсу, зумовленими тезаврацією прибутку «краще синиця в руках, ніж журавель у небі». На цьому припущенні ґрунтується аме­риканська модель оптимізації дивідендної політики (Bird-in-the-Hand-Argument). Згідно з цим підходом, найвідомішими прихильниками якого є Дж. Лінтнер та М. Гордон, актуаль­ний курс акцій визначається теперішньою вартістю очікуваних доходів на ці акції, які включають усі майбутні дивіденди, а також очікувану виручку від реалізації акцій. Зростання диві­дендів досить часто сприймають як сигнал до того, що під­приємство працює успішно, і навпаки, зменшення рівня диві­дендів може сигналізувати про фінансові проблеми суб'єкта господарювання. Отже, дивіденди впливають на вартість під­приємства. На цій тезі ґрунтується так звана модель виплати дивідендів Гордона, згідно з якою виплата дивідендів є пріо­ритетнішою, ніж реінвестування.

Концепція мінімізації податкових платежів. Поряд з влас­никами корпоративних прав, котрі віддають перевагу стабіль­ним дивідендам, є група інвесторів, які при прийнятті своїх рі­шень виходять насамперед з критерію мінімізації податкових платежів. Якщо податковим законодавством країни (наприклад, США, Швейцарія, країни Бенілюксу) передбачено нижчий рі­вень оподаткування нерозподіленого прибутку порівняно з роз­поділеним, то підприємство отримує податкові переваги при використанні як джерела фінансування реінвестованого прибу­тку. Водночас вартість обслуговування власного капіталу, залу­ченого із зовнішніх джерел, підвищується. Якщо ж рівень опо­даткування дивідендів є нижчим, ніж рівень нерозподіленого прибутку (наприклад, Німеччина), то вигіднішою буде виплата дивідендів. Ця обставина лежить в основі ще однієї досить ві­домої теорії у галузі дивідендної політики — концепції подат­кових переваг.

Слід зазначити, що остаточного підтвердження на практиці переваг тієї чи іншої концепції не знайдено. Прийнятність того чи іншого підходу залежить від конкретних умов діяльності під­приємства, структури та психологічних особливостей інвесторів, їх інформаційного забезпечення тощо. Саме тому фінансовий менеджер повинен проаналізувати всю сукупність факторів диві­дендної політики і виробити найоптимальнішу для конкретного підприємства дивідендну стратегію.

Рішення щодо розподілу прибутку, а отже, вибору тих чи ін­ших пріоритетів при реалізації дивідендної політики приймають­ся зборами власників підприємства. Завданням менеджменту в цілому і фінансового менеджменту зокрема є обґрунтування не­обхідності прийняття того чи іншого рішення в галузі дивіденд­ної політики. Для цього слід проаналізувати фактори впливу на неї. До основних з таких факторів належать:

1. Стадія життєвого циклу підприємства (для нещодавно створених підприємств доцільним є максимальне реінвестування прибутку).

2. Наявність у підприємства прибуткових інвестиційних проектів. Якщо в підприємства відсутні обґрунтовані плани щодо прибуткового реінвестування прибутку, то найраціональнішим буде максимальний розподіл прибутку (виплата диві­дендів).

3. Альтернативні джерела капіталу. Цей чинник пов'язаний з доступністю і вартістю залучення коштів із зовнішніх джерел, які можна використати для покриття потреби в капіталі, що за­лежить від:

• кредитоспроможності підприємства та наявності в нього кредитного забезпечення;

• вартості залучення позичкового капіталу;

• інвестиційної привабливості та можливостей залучення до­даткового акціонерного чи пайового капіталу (шанси розміщення нової емісії);

• накладних витрат, пов'язаних із залученням власного капі­талу із зовнішніх джерел.

4. Обмеження. Законодавством, статутом чи угодами підпри­ємства можуть бути встановлені певні обмеження на виплату ди­відендів. Ці обмеження можуть застосовуватися, як правило, в і таких випадках:

• у разі заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу;

• за наявності на момент виплати дивідендів підстав щодо по­рушення справи про банкрутство підприємства чи виникнення; таких підстав у результаті виплати дивідендів;

• власний капітал підприємства є меншим за обсяг його стату­тного та резервного капіталу;

• повністю не сплачені поточні та накопичені дивіденди за привілейованими акціями;


СкачатиСкачати:КОНТРОЛЬНА робота Дивідендна політика Зміст ј ИГЇ Рo "1-1" Р


Схожі реферати:
  • Комунікативний процес в організації (реферат)
  • Будова та функції кровоносних судин (артерій, вен, капілярів), лімфатична система (реферат)
  • Складання та оформлення довідково-інформаційних документів (реферат)
  • Особливості розробки анкет при дослідженні ринку (реферат)
  • Реферат з українознавства Відомі люди про Україну та мову Алепський П. (1654-1656) ...по всій козацькій землі ми помітил
  • РИНОК ПРАЦІ ПРОБЛЕМИ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ Рух товарів та послуг у здоровій економіці, орієнтованій на
  • Аденозинфосфатний пул в листках сортів озимої пшениці за різного водозабезпечення Ключову роль в процесах
  • Виховання і навчання у Давній Греції та Римі (реферат)
  • Записка спеціалістајИЇ "Записка спеціаліста"ј јИЇ " "ј
  • Фінансові ресурси підприємств (реферат)




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.034179