Реферат Контрольна робота Поняття та основа класифікації методів управління, організаційні структури управління підприємствами, вищі органи державног


СкачатиСкачать (DOC|ZIP):
Контрольна робота Поняття та основа класифікації методів упр

Контрольна робота

Поняття та основа класифікації методів управління, організаційні структури управління підприємствами, вищі органи державного управління підприємствами та організаціями

Поняття та основа класифікації методів управління

Практична реалізація функцій, управління здійснюється за допомогою системи методів уп­равління. Привести в дію організовану систему, щоб одержати потрібний результат, можна лише через вплив на неї керуючого органу чи особи. При цьому необхідні певні інструменти погодженого впливу, які й забезпечують досягнення поставлених цілей. Такі інструменти заведено називати методами управління.

Методи управління — це способи впливу на окремих праців­ників і трудові колективи в цілому, які необхідні для досягнення цілей фірми (підприємства, організації).

Управління фірмою (підприємством, організацією) спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних. Тому основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, яки­ми керується людина у процесі виробничої чи іншої діяльності. За своїм змістом мотиви діяльності можна поділити на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють економічні, соціально-психологічні та організаційні методи управління діяльністю підприємств.

Змістова характеристика окремих методів управління

Усі названі методи управління діяльністю під­приємств органічно взаємозв'язані й використо­вуються не ізольовано, а комплексно. Проте про­відними треба вважати саме економічні методи. Організаційні методи створюють передумови для використання еко­номічних методів.

Соціально-психологічні методи доповнюють організаційні та економічні й утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства, будь-якого суб'єкта підприє­мницької чи іншої діяльності.

1.Економічні методи управління — це такі методи, які реалізу­ють матеріальні інтереси участі людини у виробничих проце­сах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-гро­шових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації.

Перший аспект характеризує процес управління, зорієнтований на використання створеного на загальнодержавному рівні еконо­мічного сегмента зовнішнього середовища. Суть цього аспекту:

• формування системи оподаткування суб'єктів господарювання;

• визначення дійової амортизаційної політики, яка сприяла б оновленню (відтворенню) матеріальних і нематеріальних активів підприємства;

• встановлення державою мінімального рівня заробітної плати та пенсій.

Другий аспект економічних методів управління зв'язано з уп­равлінським процесом, орієнтованим на використання різноманіт­них економічних важелів, таких як фінансування, кредитування, ціноутворення, штрафні санкції тощо.

2.Соціально-психологічні методи управління реалізують моти-- ви соціальної поведінки людини. Адже рівень сучасного ви­робництва, зростання загальноосвітнього і професійно-кваліфіка­ційного рівня працівників зумовлюють суттєві зміни в системі ціннісних* орієнтацій та структурі мотивації трудової діяльності

людей. Традиційні форми матеріального заохочення поступово втра­чають свій пріоритетний стимулюючий вплив.

Усе більшого значення набувають такі чинники, як змістовність і творчий характер праці, можливості для прояву ініціативи, су­спільне визнання, моральне заохочення тощо. Тому розуміння за­кономірностей соціальної психології та індивідуальної психіки пра­цівника є необхідною умовою ефективного управління виробниц­твом чи будь-яким іншим видом діяльності.

Практична реалізація соціально-психологічних методів управ­ління здійснюється за допомогою різноманітних засобів соціаль­ного орієнтування та регулювання, групової динаміки, розв'язання конфліктних ситуацій, гуманізації праці тощо.

3.Організаційні методи управління базуються на мотивах ! примусового характеру, їхнє існування й практичне засто­сування зумовлене заінтересованістю людей у спільній організації праці. Організаційні методи управління — це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Усі організаційні методи управління поділяють на регламентні й роз­порядчі.

Зміст регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень І відповідаль­ності певним категоріям працівників фірми, визначенні орієн­тирів діяльності підлеглих, наданні методично-інструктивної та іншої допомоги виконавцям. Розпорядчі методи управління охоп­люють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються, як правило, на наказах керівників підприємств (організацій). Вони пе­редбачають визначення конкретних завдань для виконавців, роз­поділ цих завдань між ними, контроль виконання, проведення на­рад з питань поточної діяльності фірми (підприємства, організації).

Професійно вміле застосування економічних, соціально-психо­логічних та організаційних методів управління здебільшого забез­печує достатньо ефективне господарювання.

Організаційні структури управління підприємствами

Загальна характеристика організаційної структури управління

Згідно з виробничою й загальною структурою підприємства (організації) формуються конкретні органи управління ним (нею). Водночас поділ праці у сфері управління зумовлює групування одно­рідних за функціями робіт і зосередження таких робіт у підрозділах апарату управління.

Це означає, що управлінський персонал підприємства (організації) поділяється на лінійний та функціональний (штабний, апаратний).

Лінійний персонал забезпечує безпосереднє керівництво виробниц­твом (діяльністю фірми). Функціональний же персонал допомагає лінійним керівникам виконувати функції управління своїми підрозді­лами (службами, відділами). При цьому між лінійними керівниками та посадовими особами апарату управління виникають певні орга­нізаційні відносини. Сукупність лінійних та апаратних органів управ­ління і відносини між ними утворюють систему управління фірмою.

Організаційна структура управління будь-яким суб'єктом гос­подарювання — це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.

В організаційній структурі управління тим чи тим суб'єктом гос­подарювання кожний її елемент (виробничий або управлінський підрозділ) має певне місце й відповідні зв'язки з іншими елемен­тами. Зв'язки названих елементів системи управління поділяють­ся на лінійні, функціональні та міжфункціональні.

Лінійні зв'язки виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління (директор—начальник цеху—майстер). Ці зв'язки з'являються там, де одного керівника підпорядковано іншому.

Функціональні зв’язки характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях управління, але між ними не існує адміністративного підпорядкування (начальник цеху—на­чальник планово-економічного відділу).

Міжфункціональні зв'язки мають місце між підрозділами того самого рівня управління (начальник цеху—начальник це­ху, начальник служби маркетингу—начальник конструкторсько­го відділу). Характер зв'язків визначає відповідний тип організа­ційної структури управління суб'єктом господарювання.

Типи організаційних структур управління

У практиці господарювання можуть застосовува­тися кілька типів організаційних структур залеж­но від масштабів діяльності, виробничо-техноло­гічних особливостей, стратегічних і поточних завдань діяльності підприємства (фірми).

1.Лінійна організаційна структура управління — це така структура, між елементами якої існують лише одноканальні вза­ємодії (рис. 3.3, а). За такої організаційної структури управління кожний підлеглий має лише одного керівника, який і виконує всі адміністративні та спеціальні функції у відповідному структурно­му підрозділі. Перевагами організаційної структури управління лінійного типу є: чіткість взаємовідносин, однозначність команд, оперативність підготовки та реалізації управлінських рішень, на­дійний контроль. Але керівник при цьому має бути висококвалі­фікованим універсалом, здатним вирішувати будь-які стратегічні й по­точні питання діяльності підпорядкованих йому підрозділів (ланок).

2.Основою функціональної організаційної структури управлін­ня є поділ функцій управління між окремими підрозділами апарату управління (рис. 3.3, б). Відтак кожний виробничий підрозділ одержує розпорядження одночасно від кількох керівників функціо­нальних відділів. Така організаційна структура управління забезпе­чує компетентне керівництво стосовно кожної управлінської функції. Проте цей тип оргструктури має певні недоліки: можлива супереч­ливість розпоряджень, труднощі координації діяльності управлінсь­ких служб, гальмування оперативності роботи органів управління.

3. Лінійно-функціональна організаційна структура управління спирається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі (рис. 3.3, в). Вона дає змогу організувати управління за лінійною схемою (ди­ректор—начальник цеху—майстер), а функціональні відділи апа­рату управління підприємства лише допомагають лінійним керів­никам вирішувати управлінські завдання. При цьому лінійних ке­рівників не підпорядковано керівникам функціональних відділів апарату управління.

Така структура управління завдяки своїй ієрархічності забез­печує швидку реалізацію управлінських рішень, сприяє спеціалі­зації і підвищенню ефективності роботи функціональних служб, уможливлює необхідний маневр ресурсами. Вона є найдоцільнішою

за масового виробництва зі сталим асортиментом продукції та не­значними еволюційними змінами технології її виготовлення. Проте за умов частих технологічних змін, оновлення номенклату­ри продукції використання цієї оргструктури уповільнює термі­ни підготовки і прийняття управлінських рішень, не забезпе­чує належної злагодженості в роботі функціональних відділів (підрозділів).

4. Дивізіональна організаційна структура у правління (рис. 3.4) базується на поглибленні поділу управлінської праці. За її засто­сування відбуваються процеси децентралізації оперативних функцій управління, здійснюваних виробничими структурними ланками, і централізації загальнокорпоративних (стратегічні рішення, марке­тингові дослідження, фінансова діяльність тощо) функцій, які зосе­реджуються у вищих ланках адміністрації інтегрованих підприєм­ницьких структур.


СкачатиСкачати:Контрольна робота Поняття та основа класифікації методів упр


Схожі реферати:
  • Вплив алкоголю на організм людини (реферат)
  • Переношена вагітність (реферат)
  • КУРСОВА РОБОТА на тему: Психологічні умови попередження девіантної поведінки в студентів Зміст Вступ Розділ І. Проблема девіантної поведінки в
  • Типові помилки етико-педагогічної поведінки вчителів початкових класів на етапі їхнього професійного становлення (реферат)
  • Ринок цінних паперів (контрольна)
  • Інфляція в Україні та шляхи її усунення (курсова)
  • Сутність і соціально-економічна природа господарського механізму. @рунтовне пізнання і глибокий науковий аналіз закономірностей і найважливіших тенде
  • РЕФЕРАТ на тему: Нормативно-правове регулювання фінансового плану на підприємстві Фінансове планування це процес визначення обсягу
  • Вертеп (19 дійових осіб) Дійові особи (19): Звіздар, 4 Пастушків, 2 Анґели, 3 Царі, Ірод, 2 Воїни,Жи
  • Пам'ятки писемності (реферат)




  • Скористайтеся пошуком:
    Loading

    Пошук :

    0.044480